УКР РУС ENG 
   

Єпископ Васильківський Пантелеімон, Голова Синодального Відділу Української Православної Церкви у справах сім’ї



Роль сім’ї в збереженні миру, порядку та умов розвитку благополуччя держави

Сім’я для будь-якої держави має не просто велике значення, а я б сказав, державотворче. Світова історія знає приклади коли, за відсутності державності, саме сім’я ставала осередком плекання і передачі віри, мови, моралі в народі. Навіть найсильніша і згуртована країна не зможе довго проіснувати без міцних родин всередині неї. І навпаки, якщо сім’я міцна і будується на здорових засадах, то будь-яка держава, при будь-яких потрясіннях гуртується і зміцнюється.

Митрополит Філарет (Вознесенський) говорить, що сім’я – це перша і головна ланка держави. Це зазначено і в Сімейному кодексі України (ст. 3. п. 1.). 

Англійський соціолог Г. Спенсер (1820-1903), описуючи принцип взаємодії різних ланок суспільства, говорив, що оскільки кожна ланка виконує тільки їй належну функцію, то в разі порушення діяльності однієї цієї частинки, іншим відтворити ці функції дуже складно.

До середини XIX століття сім’я розглядалась як мікромодель суспільства.  Соціальні відносини формувались з сімейних відносин.  А саме поняття «суспільство» філософами і істориками характеризувалося як сім’я, яка розрослася в ширину. Сьогодні, нажаль, такий погляд на сім’ю не актуальний.

Розрізненість, відірваність членів родини один від одного стали поширюватись в період Радянської держави, коли державі було вигідно, щоб кожний окремий член успішно функціонував в керованій соціальній системі.

На превеликий жаль, в українському суспільстві спостерігається криза сім’ї, яка спричинена багатьма факторами. Цю кризу не можна відокремлювати від загальної, глобальної кризи моралі і бездуховності великої частини сучасного суспільства багатьох країн. Ті пороки, які мають місце у світі і які так активно пропагуються засобами масової інформації, в тому числі в українських ЗМІ, формують спотворене світосприйняття, поведінку і мотивацію, які трансформують особистість.

Розбещення неповнолітніх відбувається найрізноманітнішими способами через засоби масової інформації (журнали, книги, газети, телебачення). Члени сім’ї непомітно для себе позбавляються родинних принципів в оцінці ситуації та прийнятті рішень і піддаються стереотипам, що їм нав’язуються. Протистояти цьому можуть родини, в яких існує християнська система цінностей. І чим більше таких родин буде, тим ефективнішим буде протистояння, адже працюють в ЗМІ чиїсь батьки, чиїсь діти.

Домінантою розвитку сучасного суспільства стають не духовні цінності і мораль, котрі представляються архаїчними, нікому не потрібними поняттями, а економіка, яка підштовхує суспільство гнатися за матеріальними благами і тілесними задоволеннями. Як наслідок це призводить до занепаду сім’ї і держави.

Створення полігамних сімей стало допустимим як норма. Люди, виправдовуючи себе, приводять приклад зі Старого Завіту, коли у прадавніх патріархів було декілька дружин. Що говорить про це Господь? Коли Христос відповідав запитуючим про багатоженство, то казав, що з початку так не було. Коли це спочатку? Коли людина була ще чистою, непошкодженою, правильною. Такою, як її створив Бог. Господь створив для Адама лише одну жінку – Єву. Та перша сім’я є для нас взірцем. І коли сьогодні люди втрачають ознаки справжньої сім’ї, то це знак, що вони стають все менш людяними, вони стають схожими на тварин.

Стало легко змінювати склад сім’ї і розлучатися. Розлучення не сприймається як щось катастрофічне. Навпаки, люди, що розійшлися, виправдовуючись говорять, що нічого страшного не сталося - не зійшлися характерами, не підійшли один одному і все. Егоїзм, який лежить в основі розлучень, не припускає і думки про те, що від розлучення батьків страждають діти. Статистика Київської єпархії за 2009 рік – 2400 благословень на зняття церковного шлюбу та друге таїнство вінчання. 

Кожний неправильний вчинок, кожна помилка подружжя спричиняє ланцюгову реакцію і в кінцевому результаті призводить до повної деградації моральності. Наприклад, спочатку хтось з подружжя нехтує принципом непорушності шлюбу, потім така людина зневірюється в людях – відбувається духовна деградація, потім, як наслідок, інтелектуальна, культурна і так далі. 

 Що ми можемо сьогодні реально зробити для поліпшення ситуації? В першу чергу сповістити всіх, хто хоче слухати про те, що проблема сім’ї існує. Існує демографічна криза. Для омолодження населення нашої держави просто необхідно стимулювати народження багатьох дітей в родинах і всебічно підтримувати багатодітні родини.

Потрібно змінити відношення суспільства до сім’ї. Замість зневажливого ставлення до формування подружніх, скріплених законним шлюбом подружніх пар, сьогодні шлюб вважається чимось необов’язковим і непотрібним, а то і зайвим.

Потрібно виховувати серед молоді повагу до жінки-матері, хранительки домашнього вогнику.
Важливо орієнтувати молодь на цнотливість і необхідність укладання шлюбу. Порок розпусти має бути засуджений. 
Належна увага має приділятися школі. Школа, яка відокремлена від Церкви, виховує у свідомості дітей поняття про сім’ю, як про чисто плотський зв’язок. Поняття «любов» підмінюється поняттям «плотська пристрасть». Видатний російський філософ Іван Андрійович Ільїн (1883-1954) так говорив про це: «Статева потреба, інстинктивні потяги створюють не шлюб, а всього лише біологічне спарювання; з такого союзу виникає не сім’я, а елементарне існування тих, хто може народити і тих кого народили». Не може майбутня сім’я створюватися на таких підходах.

Батькам не повинно бути байдуже чим займаються їхні діти. Вони мають знайти час поцікавитись процесом навчання своїх дітей у школі, допомогти школі дати своїй дитині якісну освіту. На мою думку, саме батьки дають дитині освіту, а не школа. Якщо дитина не навчалася, то повинні відповідати в першу чергу батьки, а не школа, не держава.

Для того, щоб сім’я була спроможною відігравати свою роль в розвитку благополуччя нашої держави, для неї повинні бути створені належні умови. В цьому процесі повинні приймати участь не тільки держава і сім’я. На сьогодні держава намагається створити реальні умови для діяльності різноманітних державних, релігійних, громадських організацій, що спрямовані на поліпшення стану українських сімей, збереження і розвиток духовних, культурних, історичних традицій, правового захисту членів родин, фізичного виховання і т. д. Держава і Церква шукають шляхи для порятунку сім’ї. Розуміємо, що неможливо змінити все одразу. Цей процес довгий, можливо болісний і наповнений багатьма помилками, але необхідний. Для того, щоб правильно діяти необхідно визначити: яку родину ми захищаємо, від чого та якими способами, і якою хочемо, щоб вона була.

Якою повинна буди українська родина у баченні Церкви?

Без сумніву кожна родина, навіть якщо вона не сповідує християнство як конфесію, має будуватись на християнських засадах. Християнська сім’я керується заповіддю Христа любити своїх ближніх.

Якщо немає любові, любові щирої, християнської, такої, як її намагався описати ап. Павло (1Кор. гл. 13), то не буде в сім’ї стержня, а відтак не буде у держави опори. Для прикладу скажемо: що рухає науку? - любов вчених до науки. Що рухає мистецтво? - любов митців до прекрасного. Що рухає землеробство? - любов аграрників до землі. Отож, тільки любов до кожного члена родини буде скеровувати цю родину до розвитку.

Коли в сім’ї народжується немовля, то на прикладі своїх благочестивих батьків воно починає відповідати своєю любов’ю батькам, домашнім, всім, хто живе поряд з ним. А коли ця дитина виростає і залишає батьківську оселю, то її любов розповсюджується на свою батьківщину, країну, в якій вона живе. Ближнім для цієї людини стає кожний член суспільства.

Цілісність сім’ї повинна буди непорушною всупереч навіюванням з різних боків, що сім’я, мовляв, може складатися з одного батька, чи з однієї матері чи ж, взагалі, навіть, з одностатевих подружніх пар.

Сім’я має складатись з батька, матері і дітей. Добре, коли в домі живуть бабусі і дідусі. Тоді це буде повна сім’я, яка може бути здоровою і яка зможе збудувати здорову націю і здорову державу. Церква не може прийняти того, що в демократичному суспільстві мільйонами людей сповідуються приземлені цілі, які ведуть до вимирання нації, деградації особистості, розпаду сім’ї.

Одним з основних принципів міцності сім’ї і стійкості сімейних стосунків є її релігійність. Інститутом етнології і антропології Російської Академії наук було проведено ряд опитувань сімей, переважно російських,  але результати можуть відображати картину на всьому пострадянському просторі з невеликою різницею. Вік респондентів становив від 22 до 70 років. Дослідження дозволило описати культурно-побутові особливості релігійних сімей, прослідкувати процеси засвоювання, відтворення і передачі родинних традицій. Було виявлено, що релігія консолідує членів родини. Багато хто з опитаних зазначав, що почав цікавитися і формувати генеалогічні дерева своїх пращурів. Релігійні сім’ї вбачають необхідність у збереженні традиції своїх предків і передачі їх наступним поколінням. Сім’я, в якій не переривався зв’язок з попередніми поколіннями неодмінно буде міцною.  Багато сучасних сімей великого значення традиціям не надають. Відійшла традиція навіть реєструвати шлюб.  Шлюбом вже вважається так званий громадянський шлюб.

Цікаво, як релігійні сім’ї ставляться до державних і культурних інститутів, до тенденцій у суспільстві.  Релігія, зокрема Православна віра, постійно нагадує своїм чадам про необхідність молитися і дбати про свою батьківщину, про країну в якій живеш.

Головною особливістю релігійних (духовних) сімей, тих хто має правильний життєвий орієнтир, є те, що вони, при постійному контакті з різними соціальними інститутами: з освітою, культурою, політикою, мистецтвом і т. .д. можуть вірно вибирати, знаходити те, що їм допоможе у внутрішньому житті. Такі сім’ї обирають для себе корисне, а не все, що пропонується. І от коли настає час обміну досвідом з суспільством, то релігійні сім’ї віддають йому своє надбання у найкращому вигляді, чим і сприяють збереженню миру, порядку в державі і допомагають забезпечити нормальні умови розвитку і благополуччя своєї країни. 

Загалом, сім’я виконує дуже важливі функції в житті держави, першою і найважливішою з яких є духовна. Кожний член родини повинен бути справжньою особистістю, яка зможе духовно збагатити все суспільство. Здорова духовно і фізично сім’я дасть суспільству здорових дітей, що оздоровить націю.

Сім’я завжди виконувала виховну функцію і відігравала виняткову роль у вихованні людини, соціалізації молодого покоління і становленні повноцінного суспільства. Ті цінності, які є в кожній окремій сім’ї втілюються у державі в цілому.  І якщо допустити деградацію сім’ї, то це неминуче призведе до деградації держави. Такий невтішний стан речей становить реальну загрозу національним інтересам і безпеці нашої держави. Тому, цьому питанню має приділяти увагу Рада національної безпеки і оборони України.

Мусимо констатувати, що в наш час інститут сім’ї майже втратив свій вплив на суспільне життя. Тому й спостерігаємо активну пропаганду позашлюбних відносин. Основні і перші ціннісні орієнтації людини формуються в сім’ї ще в дитячому віці. Саме в сім’ї формуються різноманітні інтереси, погляди і соціальні установки людини: культурні, духовні, політичні, і т.д. Якість і успішність суспільно-політичного життя людини в державі формується внаслідок спілкування між близькими людьми в колі родини.

Сім’я підтримує фізичне здоров’я членів суспільства. В сім’ї старші доглядають за дітьми,  за похилими, за хворими. Таким чином виконується господарська функція.

Зараз, в період економічного становлення нашої держави немалу роль відіграє економічна функція сім’ї, коли одні члени сім’ї працюють для забезпечення матеріальної підтримки тих, хто в силу різних обставин не може працювати.

В родинах складаються моральні стереотипи, які трансформуються в суспільстві і проявляються в різних сферах його життєдіяльності. Тут важлива функція соціального контролю. Сім’я контролює суспільство від відхилень від норми. Хоча поняття «норма» в кожній родині може бути неоднозначною.
Члени сім’ї, при взаємодії між собою, набувають певного статусу, який потім закріплюється у суспільстві.

Кожній соціальній групі потрібен відпочинок. Кожна сім’я влаштовує своє дозвілля по своєму. Корисне і здорове проведення вільного часу дає емоційну розрядку сім’ям і благотворно впливає на стан суспільства в цілому.

Отож, я хочу резюмувати свій виступ твердженням, що сім'я – це церква в Церкві і держава в Державі. В житті сім’ї і суспільства повинен діяти принцип синергії (тобто одне доповнює інше). Тоді, як казав Аристотель, ціле буде більше простої суми своїх частинок.

Між державою і сім’єю повинна бути чітка і тісна взаємодія. Детально ці питання регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю України з чого бачимо, що піклування про дітей, наприклад, це вже рівний обов’язок батьків. А коли діти досягнуть 18 років, то вони зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, тобто фактично допомагають державі виконувати її функцію. Вплив сім’ї на державу полягає не тільки у народженні та вихованні дітей, в соціалізації поколінь, а й у виробленні ціннісних орієнтирів.

Ми з Вами повинні усвідомити, що ті проблеми, які озвучуються сьогодні, самотужки подолати не зможуть ні Церква, ні політики, ні громадські організації, ні державні інститути. Тільки об’єднавши зусилля Церкви, держави, всього суспільства ми можемо вивести українську сім’ю з кризи і зробити її духовною, культурною, розвинутою, повноцінною, багатою, міцною, корисною і державотворчою.


 














Комментировать

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Украинская Православная Церковь



Обратная связь: presschurch@gmail.com