УКР РУС ENG 
   

Веб-конференція вікарія Київської Митрополії УПЦ, голови Синодального відділу Української Православної Церкви у справах сім’ї єпископа Васильківського Пантелеімона (Поворознюка)



Шановні читачі!

Пропонуємо вашій увазі відповіді голови Синодального відділу Української Православної Церкви у справах сім’ї єпископа Васильківського Пантелеімона (Поворознюка) на запитання користувачів офіційного сайту УПЦ.


Сергій:
Питання дуже просте. Держава надала законне право секті «Cвiдки Єгови» з самої Америки дійти до мого власного будинку i бути в моєму домі в обличчі моєї дружини. Вивчивши все, я розумію, що боротися одному менi не вистачить сил. Закони, суди та інше проти мене, а також сама органiзацiя «Свiдки Єгови» найбагатша i має найкращих адвокатів та наших депутатів. Може дійсно здатися та вiддати туди дітей, бо вже нема сил боротися проти них та захищати дітей?.

Єпископ Пантелеімон:
Шановний Сергію, це питання дуже непросте. З одного боку, можна сказати, що дружина має право сповідувати будь-яку віру. Так, державний закон цього не забороняє. А з іншого: як зберегти мир у відносинах, коли немає спільного погляду на головне – на віру?

Тут питання лежить не тільки в правовій площині. Хоча, з точки зору закону, можна дослідити негативний вплив тоталітарної секти на людину.

Кожна християнська родина має жити по Божому Закону, тобто по закону любові. Якщо в сім’ї постійні суперечки з приводу того, яку віру сповідувати і неможливо знайти точки дотику, то потрібно спробувати хоча б відгородити від цього своїх дітей, тому що Ви, Сергію, як батько, несете відповідальність за них. Намагаючись це зробити, боретеся Ви не з дружиною, а з гріхом. І в цій боротьбі варто сповідувати християнський принцип — люби грішника, але ненавидь гріх. Якщо Ви людина православна і церковна, Ви не опустите руки. Варто залучити до своєї проблеми досвідченого духівника.


Денис Володимирович 26 років, місто Нетішин Шепетівська єпархія: У четвертій заповіді Закону Божого написано: «Шість днів працюй, а сьомий день присвяти Богові».
Але свята припадають і на буденні дні, чому в ці дні не можна працювати, адже в заповіді говориться, що тільки сьомий день для Господа Бога твого? Мій E-mail: sorokastep@ukr.net

Єпископ Пантелеімон: Шановний Денисе Володимировичу, зазвичай, коли люди ставлять такі запитання, вони не зовсім вірно розставляють акценти. Коли мова йде про шанування церковних свят, то акцент робиться не на тому, щоб нічого не робити, а навпаки на тому, щоб зробити щось корисне. Свято – це той день, який потрібно присвятити Богу. Таким днем може бути субота, неділя, інші дні. Свято – святий день – закликає нас прийти до храму, помолитися, почитати духовну літературу, тобто відволіктися від буденності. Якщо людина в усі дні займається певною роботою, піклується про матеріальне, то святковий день запрошує її подбати про духовне. І якщо так складається, що немає змоги відвідати богослужіння, то потрібно знайти інший шлях для добрих, корисних для власної душі і для інших людей справ. Як бачимо, такий погляд трішки відрізняється від уявлення деяких «православних», що мовляв у свято не можна нічого робити. Можна і потрібно робити добро. Якщо до роботи у свята спонукає керівництво, це не вільний, але гріх. Тому кошти, зароблені у цей день, не можуть бути використані для сімейного бюджету, їх потрібно витратити на милостиню або інші форми благотворіння.

Olga: Blagoslovite Vladiko, Skajite pojalusta est li v Kieve reabilitatsionniy tsentr pomochi sektantam; i kak mojno pomoch takomu cheloveku viyti iz sekti. Moja podruga uje 12 let nahoditsia v sekte sandeja, na vse nashi popitki vernut ee v Pravoslavie ne reagiruet, popala v psihbolnitsu. Nizkiy Vam poklon za sovet.

Епископ Пантелеимон: Уважаемая Ольга, зависимость от тоталитарных сект очень схожа с алкогольной, наркотической, игровой или любой другой зависимостью. Без огромного желания самого человека побороть свою немощь трудно будет как-то повлиять на него. Другое дело, когда зависимый осознает пагубность своих деяний, хочет измениться, но в силу тех или иных обстоятельств не может. В таком случае ему можно помочь. Очень важно, чтобы рядом находились близкие люди, которые смогут походатайствовать за своего ближнего.

Вопросами реабилитации бывших сектантов занимается практически каждый православный священник на своем приходе. Может поэтому, специализированных центров по реабилитации бывших сектантов, насколько мне известно, в Киеве нет. Повторюсь, такими вопросами должны заниматься священники на приходах.


В’ячеслав Мартинюк, православний, с. Голінка, Ніжинська єпархія УПЦ: Благословіть! Бачив, як у Фінляндській Церкві всі вірні, які присутні на Літургії, причащаються. При чому, не всі перед цим сповідаються. Може справді варто «розвести» Таїнство сповіді і Вечерю? Хіба це добре — масово сповідатися під час служби, не чуючи третини Літургії? Або не слухати уважно всю Літургію, а потім — без сповіді — не причащатися? Вибачте за можливо неделікатні запитання.

Єпископ Пантелеімон: Бог благословить Вас! У Православній Церкві Таїнства Покаяння і Євхаристії — це два окремі Таїнства. У деяких пПомісних Православних Церквах є традиція приступати до Таїнства Причастя без сповіді безпосередньо на Літургії.

Те, що на Літургії причащаються всі присутні — це правильно. Таїнство Євхаристії звершується для всіх. Але, коли священнослужитель піднімає Тіло Христове над дискосом, він промовляє слова: «Святая святым». Тобто, для того, щоб бути достойним причасником Тіла Христового, потрібно максимально наблизитися до стану святості. Чи можете Ви зберегти чистоту свого тіла та думок впродовж цілого тижня, скажімо, з часу попередньої сповіді? Це важко, оскільки й одну хвилину утриматися від гріха дуже складно. Тому, в нашій Церкві існує благочестивий звичай сповідатись безпосередньо перед Причастям. У деяких храмах Сповідь звершується з вечора.


Ольга Ивановна, Киевская епархия:
Ваше Преосвященство! Должны ли мужчины - прихожане (независимо от возраста), будучи в храме, первыми становиться на помазание елеем, исповедь и Таинство причащения?

Єпсикоп Пантелеімон: Шановна Ольго Іванівно! У древній Церкві, дійсно, був такий звичай і я б назвав його благочестивим. Але він був викликаний ще й прагненням зберігати строгий порядок у храмі під час богослужінь. Згадайте, що в давнину чоловіки стояли в храмах окремо від жінок. І коли люди підходили, скажімо, до Чаші, то спочатку підходила одна сторона храму, а потім інша. У наш час немає такого відношення до богослужіння. До того ж, люди можуть приходити в храм в різний час. Якби ми кожного разу намагалися протиснутися і ставати на своє місце в храмі, то на богослужіннях була б постійна штовханина. Тому, сьогодні немає пріоритету, кому першому підходити на сповідь, помазування тощо. У храмах, де прихожан не багато така практика була б доцільною. Господь створив спочатку Адама, а вже потім Єву. Але це не означає, що цим обмежується або дискримінується роль жінки у церкві.

Ольга Тавровська, Рівне: Благословіть, владико. Чи не планується найближчим часом видання сучасних аналогів педагогічної виховної православної літератури, літератури про сімейне життя, розуміння православної основи сім’ї? Є потреба збільшити об’єм такої літератури, особливо українською мовою, бо навіть російською її не так і багато. Спаси, Господи.

Єпископ Пантелеімон: Шановна Ольго, обговорення сімейних відносин і побудови сім’ї є невід’ємним у православній літературі, як сучасній, так і в літературі святих отців. Інша річ - спеціальна література. Книги, які присвячені сім’ям і носять виховний характер, сьогодні видаються, як і сімейна періодика, але в недостатніх обсягах. Якщо говорити про україномовні видання, то з цим дещо складніше. Ваше побажання дуже доречне. Дякую. Будемо, з Божою допомогою, виправляти ситуацію.


Олег: Добрый день! Как в христианской семье должны строиться отношения между мужем и женой? Заранее благодарю!

Епископ Пантелеимон: Уважаемый Олег, в христианской семье отношения между мужем и женой должны строиться по-христиански. То есть брачный союз должен созидаться исключительно на взаимной любви и уважении друг друга. В таинстве Венчания Церковь напоминает брачующимся о том, что отношения мужа и жены в браке строятся по принципу отношений Христа и самой Церкви: «Мужья, любите своих жен, как и Христос возлюбил Церковь и предал Себя за нее (Еф., 5. 25). Как едины и неразделимы Христос и Церковь, так не может быть разделения между мужем и женой. Нужно помнить, что семья - целостный и живой организм, у которого должна быть единая общая идея и цель. Такой идеей есть жизнь, согласно заповедям Божиим, а цель – достижение Царствия Божьего.


Василь Якович: Чому Священний Синод не засідав аж з травня місяця?

Єпископ Пантелеімон: Шановний Василю Яковичу, у Статуті про управління Українською Православною Церквою, в розділі про діяльність Священного Синоду УПЦ зазначається, що «Священний Синод скликається Митрополитом Київським і всієї України у міру потреби, але не рідше, ніж чотири рази на рік…» (Розд. 4, п.3). Наступний Священний Синод буде скликаний найближчим часом для розгляду річних звітів діяльності Синодальних відділів та установ.

Олександр, соціальний психолог, 52 роки, Київ: Як Церква дивиться на те, що в багатьох сім’ях священників процвітає насилля і не тільки фізичне, але й сексуальне? Також хотілося б дізнатися, яке ставлення до священників, що покинули свої родини або перебувають у розводі?


Єпископ Пантелеімон: Однозначно негативно! Якщо у людей, яких поєднала на віки любов згасла — це означає, що винні у цьому тільки вони самі. Випадки розлучень, нажаль, мають місце, про це мені відомо на прикладі своїх однокурсників по духовним школам. Кожен випадок особливий, і боляче про це знати. Але, немає безвихідних ситуацій. Покладаючись на допомогу Божу через прощення зрад та інших негативних сторін родинного життя можна врятувати сім’ю.

Ольга: Пiдкажiть, о котрій годині проводиться у неділю заочне вiдспiвування у Володимирському Соборi?

Єпископ Пантелеімон: Православним християнам дозволяється заходити до Володимирського Собору для поклоніння мощам святих великомучениці Варвари та священномученика Макарія, але у той час, коли у храмі не звершується «богослужіння». Якщо Ви охрещені в канонічній Церкві, яка перебуває в єдності з Вселенським Православ’ям, а також той, кого Ви бажаєте похоронити за православним звичаєм, теж був вірним Православної Церкви з 2000-літньою історією, то Вам нічого робити у Володимирському Соборі. (Юрисдикція «УПЦ КП», існує 18 років).

Юрій, місто Івано-Франківськ: Преосвященний Владико! Скажіть, будь-ласка, у чому реалізується робота Вашої комісії, в яких напрямках?


Єпископ Пантелеімон: Шановний Юрію, реалізовується багато проектів та програм, на усіх рівнях, які зміцнюють інститут сім’ї в Україні.

Чи працюєте Ви з тими сім’ями, які живуть без церковного шлюбу, а просто цивільно узаконивши свої відносини? І як саме?

Єпископ Пантелеімон: З церковного амвону звучить проповідь Православної Церкви про життя у шлюбі згідно Нового Заповіту. Тільки той, хто не бажає відкрити двері свого серця для виконання Слова Божого не зможе побудувати сімейне життя в любові до Бога і один одного.

Чи працюєте Ви з молодятами перед одруженням, подаючи їм суть Святої Тайни Подружжя? У чому це виявляється?


Єпископ Пантелеімон: Кожен священнослужитель забов’язаний вести таку роботу і на його совісті лежить відповідальність за те яким чином він підготував майбутнє подужжя до сімейного життя.

Чи ведеться у Вас статистика одружень та розлучень? І яка вона?


Єпископ Пантелеімон:
Так. За 2009 рік по місту Києву та Київській єпархії 2400 розлучень. Помножимо на два, це 4800 скалічених доль. Варто замислитися.

Чи надаєте Ви церковні розлучення чи як правильно це називається (зняття благословення)? З яких причин люди в основному звертаються до Вас з такими проханнями?


Єпископ Пантелеімон:
Так, надаємо благословення на другий шлюб, але це не норма, не правило, а виключенн, виходячи з розуміння людської немочі.

Чи дійсно можна у Українській Православній Церкві кілька разів приймати Святу Тайну Подружжя (3-и рази якщо не помиляюся)?!


Єпископ Пантелеімон: Відповідь у попередньому запитанні.

Віктор Андрійович, Київ: Владико, сподіваюся, Ви, як голова Синодального відділу Української Православної Церкви у справах сім’ї, погодитеся, що визначальним чинником проблем у сучасної сім’ї є незбалансованість та розділення самого церковного середовища. Попри прагнення вірних як з боку МП, так і з боку КП до єдності, цікавить мене і, думаю, багатьох інших питання продовження діалогу між двома гілками Православної Церкви України. Такий діалог взагалі матиме в подальшому місце? І яке, власне, Ваше бачення шляхів подолання розколу? Дякую.

Єпископ Пантелеімон:
Погоджуюсь, що незбалансованість і роздільність є причиною багатьох невдач як в сім’ї, так і в суспільстві в цілому. Але про яку незбалансованість може йти мова в церковному середовищі? Це мені незрозуміло. Українська Православна Церква є частиною світового Православ’я, яке вже дві тисячі років зміцнює держави, кордони, суспільство. Православна Церква була, є і буде Єдиною, Соборною і Апостольською Церквою.

Коли я кажу про частину світового Православ’я, то маю на увазі канонічну Українську Православну Церкву. І в нашій Церкві у всіх життєво важливих питаннях між духовенством і мирянами є цілковита згода і порозуміння. Знаєте, чому я кажу так впевнено? Тому, що якби такої згоди це було, то зважаючи на колосальні потуги і всілякі спроби всіма зацікавленими, в тому числі і політиками, розбурхати настрій у внутрішньоцерковному середовищі, церковний корабель вже дав би крин. Але ми спостерігаємо прямо протилежне – Церква живе, розвивається і виконує свою місію.

У своєму питанні Ви, говорячи про церковне середовище, напевно мали на увазі в тому числі і представників «Київського патріархату». То мушу Вас засмутити – вони не є членами церковного середовища. УПЦ-КП, створюючи свої «структури», позбавила себе можливості бути частиною Церкви. Саме тому, між КП і жодною з Помісних Православних Церков немає молитовного спілкування. Але діалог, такий, як того дозволяють обставини, є. І ми докладаємо всіх зусиль, щоб він продовжувався і привів до бажаного всіма нами збільшення кількості вірних Єдиної Помісної Української Православної Церкви, якими являються всі чада УПЦ під богомудрим керівництвом її Предстоятеля Блаженнішого Володимира Митрополита Київського та всієї України.

Вадим, Киев: Ваше Преосвященство, дорогой владыка Пантелеимон! 1. Прочитал Ваш доклад "Роль сім'ї в збереження миру, порядку та умов розвитку благополуччя держави" на сайте УПЦ. В нем приводится печальная статистика: «Статистика за 2009 рік - 2400 благословень на зняття церковного шлюбу та друге таїнство вінчання». Как Вы считаете, не является ли причиной такого большого количества разводов и повторных браков в том числе и слишком мягкие церковные правила. Сейчас по церковным правилам при разводе невиновной стороне позволяется вступать в повторный брак. Но в древности, насколько мне известно, были более строгие правила, запрещавшие повторный брак ДАЖЕ НЕВИНОВНОЙ СТОРОНЕ, особенно женщинам, и причем доказывали такую строгость Евангелием.

Епископ Пантелеимон: Если следовать духу церковных правил, то вывод следующий — если люди сходятся, когда хотят и не руководствуются никакими законами, то Церковь не может поощрять этого и давать благословение на второй брак. Об этом говорили не только древние отцы. Таково отношение к браку у Церкви и сегодня.

Вообще, я не считаю, что церковные правила могут быть мягкими или жесткими. Правила нашей Церкви правильные, тое сть такие, которые применимы к церковным людям. Если же для человека Церковь не является авторитетом, то какие бы ни были церковные правила, он их исполнять не будет. Правило семейной жизни – любить друг друга и хранить целостность семьи.

2. Сейчас, когда Президент и Премьер-министр у нас истинно верующие, что мешает наконец-то законодательно запретить аборты? Ведь наместник Лавры, владыка Павел, как кажется, дружит с Премьер-министром, ему стоит лишь позвонить ему, и Николай Янович Азаров даст соответствующее поручение: разработать такой-то закон, против абортов.


Епископ Пантелеимон:
Не все так просто, как кажется. Если бы такие вопросы решались по одному звонку, то неужели Вы думаете, что это не было бы сделано. На самом деле, кроме Православной Церкви в нашем государстве существуют и другие влиятельные силы с противоположными мнениями. Поэтому, нам приходится решать злободневные вопросы исключительно в правовом поле. Одно могу сказать уверенно – Церковь не молчит.

3. Осипов говорит, что детей лучше крестить не в младенческом возрасте, а когда они чуть-чуть подрастут. А как Вам кажется? Святитель Григорий Богослов тоже так пишет: «Что скажем о младенцах, которые не разумеют ни того, что такое благодать, ни того, что такое наказание. Крестить ли их? Непременно, если надлежит опасность. Относительно же прочих я даю совет дожидаться трех лет или немного более, или менее того, чтобы сколько-нибудь могли слышать и повторять нужные слова таинства и если не совершенно, по крайней мере, образно понимать его». (Имею в виду не действительность крещения младенцев, - с этим никто не спорит, - а то, в каком возрасте лучше крестить).

Епископ Пантелеимон: Да, я считаю, что полезнее для человека было бы более позднее Крещение. В древней Церкви был обычай крестить в возрасте Христа. Но, раз сейчас все чаще стало допускаться крещение в младенчестве, значит, на это есть веские причины. Например, кто может гарантировать, что с человеком ничего не случится, и он доживет до сознательного возраста? К тому же, какая мать не захочет поделиться со своим дитем самым дорогим. Для матери-христианки самое дорогое – это жизнь во Христе. А когда человек не крещенный, он не сможет ни причастится, ни полноценно участвовать в жизни Церкви.

И наконец, какой возраст считать сознательным? У всех он разный. Порой человек всю жизнь прожил, до седин дожил, а сознательных поступков почти не совершил.

Поэтому, имея колоссальный и богатейший опыт, Церковь говорит, что более целесообразно крестить человека в младенчестве и давать таких детей в руки православных правильных и сознательных крестных родителей, которые взрастят из этих малышей полноценных христиан.

Микола: Владико, благословіть. Чи є у Церкві чіткі правила щодо подружнього посту до і після причастя? Які вони?

Єпископ Пантелеімон: Шановний Миколо, чітких, універсальних правил стосовно посту взагалі не може бути не тільки для подружніх пар, а й до всіх мирян. Оскільки головний принцип посту – це утримання. Утримання від всього, що заважає духовно розвиватися. Відповідно, якщо людина бажає попрацювати над собою, то вона сама для себе визначає ту міру посту, яка буде для неї посильною. Пам’ятаєте, як говорили святі отці, порівнюючи наше тіло з віслюком? Якщо віслюка, на якому ти пересуваєшся, перегодувати, то він далеко тебе не довезе, ляже відпочивати. Якщо недогодувати, то буде те ж саме. Отже, міру посту визначає для себе кожен сам. Якщо мова йде про подружжя, то питання подружнього утримання вирішується взаємною згодою.

Степан, Донецк:
Благословите, владыка. Скажите, существует ли в Церкви контролирующий орган за тем, какая духовная литература издается? Ибо то, что предлагают духовники в Почаевской Лавре, не выдерживает никакой критики.

Епископ Пантелеимон:
Бог благословит! Да, такой контролирующий орган в нашей Церкви существует. 26 февраля этого года Священный Синод УПЦ постановил всю церковную литературу распространять исключительно по рекомендации рецензионной комиссии. С 2011 года получение грифа на оборотной стороне титульной страницы книги: "Рекомендовано к печати рецензионной комиссией Украинской Православной Церкви" будет обязательным для всех новых изданий, предназначенных распространению через церковные лавки. Однако, как мы знаем, основной поток околоцерковной литературы, о которой, возможно, Вы говорите, издается неофициально. Отсюда вся проблема.

Петро: Скажіть, якою мовою викладають предмети в Київській семінарії?

Єпископ Пантелеімон: Шановний Петре, тими мовами, якими майбутні священнослужителі будуть спілкуватися зі своєю паствою: українською, російською, іноземними та навіть мовою жестів для глухонімих.

Андрій Георгійович, Чернівці: Благословіть. Доброго дня, владико. Більшість моїх родичів, і мої рідні сини є вірними Церкви Київського Патріархату, і я сам в душі є її прихильником, однак склалося так, що змушений ходити до Святодухівського собору, щоб зберегти добрі стосунки з доньками. Скажіть, чи продовжиться діалог між розділеними Церквами в Україні, чи люди просто кинуті напризволяще? Дуже прикро, що так мало робиться у цьому напрямку кроків. Дуже вже хочеться миру і єднання в Єдиній Церкві. Дякую Вам за відповідь.

Єпископ Пантелеімон:
Бог благословить! Єдина Помісна Церква — це Українська Православна Церква, яка звершує свою спасительну місію під омофором Блаженнішого Володимира Митрополита Київського та всієї України. В УПЦ прагнення до діалогу з тими, хто від неї відійшов є постійним і непохитним. Ми завжди відкриті до діалогу з нашим братами і сестрами. Інша річ, чи хочуть того ті, хто відійшов?

Ось і Ви говорите, що в душі є прихильником Київського Патріархату. А чому не прихильником Православної Церкви?

Також Ви кажете, що хочете миру і єднання. Я переконаний, що це саме скажуть всі українці. Ніхто не хоче війни, ніхто не хоче смути, ніхто не хоче розколу. То хто ж його вчинив? Якщо хтось помилився, то потрібно виправити свою помилку. І от у цьому вся складність. Той, хто схибив, буде всіма силами намагатися виправдатися, аби не признати свою неправоту.

Дуже хочеться, щоб Ви самі для себе дали відповідь: що Вам хочеться насправді — молитися українською мовою? Так ніхто не забороняє. Вільно розпоряджатися майном Церкви? Наша Церква самокерована. Вибирати Предстоятеля? Так його вибирають виключно українські єпископи. Давайте чесно скажемо: Ви боретеся не за щось, а проти чогось. Доки буде продовжуватись ця боротьба світосприйняттів, доти не буде миру в серцях братів українців.

Володимир: Питання до Вас, як до фахівця у справах сім’ї. Поясніть, будь ласка:
1) В яких випадках Церква може займати категоричну позицію щодо шлюбу (та й просто відношень) між віруючими і невіруючими?


Єпископ Пантелеімон: Шановний Володимире, Церква створена Господом для того, щоб вказувати нам дорогу до спасіння, говорити, в якому напрямку є вірний шлях, а в якому хибний. Вірний шлях до Господа – це віра в Нього.

Давати рекомендації щодо створення сім’ї ніхто не може. Якщо люди кохають один одного, то вони можуть створити сім’ю. Завдання Церкви в цьому випадку застерегти молоде подружжя, що будь яка справа, яка робиться без Бога - не матиме кореня, а відтак може бути некорисною. Якщо людина віруюча, то вона прислухається до Церкви і скористається її порадами і підтримкою. Якщо ж ні, то вочевидь, їй це не потрібно. Але, якщо молоду пару захочуть повінчати їхні батьки, як це зараз модно робити, а подружжя не матиме віри в Бога, то для них це буде не Таїнство, а обряд. Не віруючим Церква не потрібна.

2) Чому з багатьох джерел звучать вислови стосовно неможливості існування подібних сімей?


Єпископ Пантелеімон:
Все залежить від того, якими джерелами Ви користуєтеся. Так, нормальне існування невіруючих сімей неможливе. Але можливий шлюб між віруючим і невіруючою, або ж навпаки. У такому разі головне наше джерело – Священне Писання, говорить: «Чоловік бо невіруючий освячується в дружині віруючій, а дружина невіруюча освячується в чоловікові, що має віру» (1 Кор. 7. 14). І, оскільки в шлюбі двоє є одним цілим, то сильна віра одного може породити віру в іншому, а відтак зробити шлюб по-справжньому щасливим.

3) І як вирішується питання вінчання в таких випадках, як вкрай необхідного кроку для віруючої людини?

Єпископ Пантелеімон: Церква може повінчати православного з іншою християнкою (католичкою, протестанткою), яка сповідує віру у Святу Трійцю з благословення єпископа при умові, що діти, народжені у цьому шлюбі, будуть хрещені у Православній Церкві та виховані в дусі Православної віри. Якщо ж один з подружжя зовсім невіруючий, то звершення Вінчання неможливе.

Валерій: Владика, чи дозволяється по православним канонам чоловіку та дружині бути разом в день після Причастя? Дякую.


Єпископ Пантелеімон:
Шановний Валерію, почитайте оригінал: «Не відхиляйтесь одне від одного, хіба що за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням» (1 Кор. 7. 5). Варто провести день причастя в молитві, духовній радості та чистоті, адже Ви обоє стаєте після прийняття Тіла і Крові Христових богоносними.

Валера, город Киев, Печерск: Прошу Вашего благословения. У меня, владыка, вопрос такого плана. Мой сосед и хороший друг, порядочный, реально нормальный, семейный человек остался один. Жена у него очень верующая, и уже несколько лет живет при Почаевской Лавре, бросив мужа. Где и как живет — не понятно. Говорит, что такое благопрошение ей от батюшки. Мы ездили к ней в Почаев. Смотреть на нее было, скажу честно, — жутковато: из хорошенькой Леночки она превратилась попросту в бомжа. Пусть Лена меня простит за резкость. Может так и надо. Я не понимаю всех религиозных обрядов до конца.

Но муж очень страдает и в отчаянии. Что ему посоветовать, к кому обратиться? Ведь если все начнут так себя вести, мотивируя все концом света, это же просто развал. Что делать, что ей дать почитать, кому пожаловаться на такие порядки или как вообще прекратить этот беспорядок, ведь она там не одна, ее подруги ведь тоже оставили семьи? Помогите. Заранее благодарен за помощь.

Епископ Пантелеимон:
Уважаемый Валерий, к большому сожаленью, такие случаи бывают. И случаются они, как правило, в семьях, так называемых неофитов, то есть тех людей, кто недавно пришел к вере, но после спешного воцерковления не нашлось опытного духовника, который мог бы направить их дальнейшую жизнь в правильном направлении.

Видится мне, что Ваша знакомая попала под влияние т. н. младостарцев, о которых в последнее время приходиться говорить очень много. Вы пишете, что благословил ее оставить семью духовник. Нормальный духовник не посягнет на святое, не станет разрушать то, что не созидал – семью. Если кто-то благословляет одного из супругов, вопреки воле другого, на какие-то действия, которые несут раскол, то такой священник должен нести ответственность.

Боюсь, что пожаловаться Вы никому не сможете, потому как Елена по своей воле оставила семью. Остается лишь надеяться на милость Божью и уповать на Его волю. Не отчаивайтесь. Помогите своему другу. Попытайтесь поговорить с его женой еще раз. Может быть такое, что вчера она была другой, а сегодня Господь изменил ее сердце. Но, еще раз скажу, то, что строится на разделении – не от Бога.

Хотомюк Стефан: Как действовать, если просят быть крестным отцом в Киевском Патриархате, зная, что ребенок все равно будет воспитываться при храме КП, и родители его очень набожные люди?


Епископ Пантелеимон: Уважаемый Стефан, крестные родители несут прямую ответственность за духовное воспитание своего ребенка. Если ребенок принимает Крещение в Православной Церкви, то крестные должны воспитывать его согласно учению Православной Церкви. Если Вы являетесь верным Единой Святой Соборной и Апостольской Церкви, то вообще не представляется возможным участие в богослужениях так называемого «Киевского Патриархата», не говоря уже о восприемничестве. В том случае, если родители категорически отказываются крестить своего ребенка в канонической Церкви, Вам следует отказаться от участия в распространении раскола через крещение их ребенка в «КП».

Антоніна, 45 років, Вінниця: Владика, скажіть, будьте ласкаві, як конкретно Церква може допомогти людям зберегти родину, у тому випадку, якщо чоловік зрадив дружину, а вона не може цього пробачити?
У народі існує твердження, що якщо людина зрадила один раз, то вона і далі буде зраджувати.


Єпископ Пантелеімон: Шановна Антоніно, у будуванні сім’ї, як домашньої Церкви основну роль відіграє Таїнство Вінчання. Воно є фундаментом майбутньої вірності, щастя та саможертовної любові. Любов – це прощення всім і всього, в тому числі сімейної зради!

Анатолий, 34 года, социолог: Здравствуйте, владыка! У меня к Вам два вопроса, как руководителю семейного отдела УПЦ.

1. Сегодня часто говорят о том, что в современном обществе кризис семьи и, тем не менее, вокруг нас очень много семейных пар, которые живут счастливо. Как понимать это несоответствие?

2. Насколько Украинская Православная Церковь понимает, как решать семейные проблемы? На что она опирается в этом направлении деятельности?


Епископ Пантелеимон: Уважаемый Анатолий, вот ответ на первый вопрос: Слава Богу, что такие семьи есть. Они могут быть достойным примером для подражания. Если общество ориентировано на потребительство, удовлетворение телесных инстинктов, оно обречено на исчезновение. Если в основе жизни общества вера, надежда и любовь, молитва и жизнь по Закону Божьему, оно будет жить и родители, достойно неся крест семейной жизни, увидят детей своих детей. Нужно говорить о недостатках общества, а достоинства проявятся сами.

Ответ на второй вопрос: Церковь – это тоже семья! В Церкви есть достаточно опыта в решении семейных проблем, есть учение апостола Павла, есть литература святых Отцов!

Віктор, Київ: Владико благословіть! Скажіть, будь-ласка, чому в іконній лавці Києво-Печерської Лаври майже вся духовна література пропонується на іноземні мові тобто на російській? Коли прийде час масового перекладу духовної літератури на українську мову? Дякую за відповідь.

Єпископ Пантелеімон: Бог благословить! Цей час настане разом із духовним ростом молодого покоління нашого суспільства, яке нині проходить воцерковлення. Духовна література українською мовою існує і вона швидко розповсюджується. «Шукайте і знайдете» (Мф. 7; 7-8)

Анатолий, Крым: Владыка, благословите. Скажите, долго ли УПЦ будет проповедовать утопическую идею о Российском мире? Потому что, Украинец скорее умрет, нежели снова захочет пойти в московское рабство.

Епископ Пантелеимон:
Спаси Бог! УПЦ не проповедует эту идею! Церковь – это богочеловеческий организм, и ее задача — направлять на пути спасения все нации и народы мира, проповедуя о Христе Распятом и Воскресшем.

Виктор, Алчевск: Благословите, владыка. Как Вы прокомментируете новость на сайте РПЦ об открытии более 50 центров в защиту семейных ценностей на территории России, Украины и Белоруссии именно Синодальным отделом по церковной благотворительности Российской Церкви
www.patriarchia.ru/db/text/1331240.html
Не является ли это посягательством на права УПЦ? Спасибо.


Епископ Васильковский Пантелеимон: Уважаемый Виктор, к решению такого актуального вопроса, как защита семейных ценностей, нужно подходить очень ответственно. Церкви в одиночку нелегко справляться с решениями вопросов семьи. С РПЦ у нас братские и теплые отношения и очень хорошо, что проблемы украинских семей им не чужды. Вспомните, как говорил премудрый Соломон: "Без совета предприятия расстроятся, а при множестве советников они состоятся" (Притч. 15. 22).

Синодальные отделы наших Церквей координируют работы друг с другом и обмениваются полученным опытом. Такое тесное и плодотворное сотрудничество, какое есть между нашими Церквями, только поможет нам выполнять функции, возложенные на Синодальный отдел УПЦ по делам семьи и, ни в коем случае, не может быть посягательством, как Вы сказали, на права УПЦ.

Надежда: Владыка, благословите! Я думаю, не только у меня возникает подобный вопрос: Что делать венчанной семье, где есть пьющий муж? Причем пьет он не год и не два, а десятилетия! И с годами этот недуг усиливается! Такой член семьи ведет себя уже, мягко говоря, агресивно.

Сквернословит, лезет в драку, бьет посуду и мебель и т.д. И так каждый раз, когда он находится в состоянии алкогольного опьянения. Вместе с тем, он считает себя абсолютно нормальным человеком и никаких шагов к исправлению не предпринимает! Все это ухудшает религиозный вопрос в семье.

Муж не принадлежит ни к одной конфессии. Но при удобном случае хулит Христа (особенно при сыне, воспитаннике духовного ученого заведения!).

Здоровья у меня, как у жены, уже нет, годы не те! Сын уже взрослый. Домой он никого привести не может. И я решила развестись, но смущают современные духовники, которые по практически любому поводу стараются отказать в разводе. "Не благословляю! Терпи!", — говорят они. Наряду с этим слышала о каноническом расторжении брака (его условиях). Но на сто процентов не уверена! Прошу Вашего совета и помощи! Мне кажется, что врось нам будет легче! Спаси Господи!


Епископ Пантелеимон: Уважаемая Надежда, формально можно ответить, что описанное Вами поведение супруга может быть причиной расторжения брака. Но, ответьте себе: Вы хотите развестись или наладить семейную жизнь? От этого ответа кардинальным образом зависит, каким будет Ваше будущее.

Я думаю, прежде всего, стоит задуматься над тем, почему Ваш муж стал злоупотреблять алкоголем. Наверняка, на момент Вашего знакомства с ним и в период становления семейных отношений он таким не был!? Если он изменился, то, что послужило причиной? А может причина этому не только в нем одном?

Вы говорите, что "современные" духовники пытаются отказать в разводе. Я добавлю, что не только современные, но и практически во все века Церковь старалась не разрушать а, наоборот, призывать к созиданию семьи. Тем более что супруги в свое время по своей воле заключали брак и брали на себя ответственность его оберегать.

Дорогая Надежда, в вопросах семейных отношений не может быть универсальных ответов. Будет лучше, если Вы пообщаетесь со священнослужителем, которому Вы доверяете, и детально обсудите свою проблему.

Уверен, если Вы искренне хотите скрепить семью, то Господь укажет Вам правильный путь.
 
Георгий: 27 ноября я приехал в Почаевскую Лавру помянуть на Литургии погибших от голода 1932-33гг. Но почему-то не услышал за богослужением молитвы о них со стороны священнослужителей. Почему?

Епископ Пантелеимон: Уважаемый Георгий, возможно, Вы были не совсем внимательны? В Чинопоследовании Литургии есть заупокойная ектения (прошения).

В православном календаре 2010 года, изданном Киевской Митрополией, на 27 ноября есть пометка о важности этой даты. Это число припало на субботу - день поминовения усопших. Во всех храмах и монастырях Украинской Православной Церкви совершались заупокойные богослужения, за которыми Церковь молилась об упокоении жертв голодомора и политических репрессий. Верю, что Ваша зажженная свеча и личная молитва об упокоении душ усопших во время голода были приняты Господом.

Сергій Іванович, 31 рік, Полтава: Чи обов'язково перехрещувати дитину, якщо хрещення відбувалося в церкві УПЦ КП? Дякую.

Єпископ Пантелеімон:
Шановний Сергію Івановичу, якщо це Ваша рідна дитина, і Ви бажаєте докласти всіх зусиль для досягнення нею цілі життя - спасіння душі в тілі Єдиної, Святої Соборної Апостольської Церкви та сподіваєтеся на те, що Ангел Хранитель вбереже та захистить, а святий угодник Божий, у честь якого Ви назвали дитину, буде взірцем покровителем на небі, то дитина має бути ХРЕЩЕНА. Вселенське православ'я не визнає "таїнств УПЦ-КП".

Володимир Мізун, 18 років, Кам’янець-Подлільська єпархія: Під час мого хрещення моїй мамі не зробили вивід. Чи можна його зробити зараз? Дякую!


Єпископ Пантелеімон: Шановний Володимире, під церковним дійством, яке за народною лексикою називається "вивід" розуміються молитви для матері після 40-денного очищення та воцерковлення дитини.

Саме по собі Таїнство Хрещення вже є воцерковленням в широкому розумінні. Той обряд, який на практиці здійснюється після Таїнства Хрещення, обрядом принесення немовляти у храм, як знак посвячення Богу. Він звершується над тим, хто прийняв Таїнство Хрещення. Якщо це немовля, то зазвичай разом з хрещеними батьками у храм приходить його рідна матір, над котрою священик прочитує молитву очищення після народження, таким чином, надає благословення безперешкодно брати участь у богослужінні в храмі та Таїнствах. У даному випадку можна використати дві практики Православної Церкви: 1. Звершити молитовний чин матері, або покаятися у Таїнстві Сповіді, що у свій час цього не сталося. 2.Осибисто Ви можете звернутися у храм і священик Вас воцерковить.

Володимир Костянтинович, 30 років, м. Київ: Спаси Господи Вас, Владико! Приходячи в Лавру, ми шукаємо духовного збагачення і спасіння нашим душам і дивимося на Вас, наших пастирів, як на стовпи Істинної Віри і сподіваємося на Вашу пастирську любов. Нам дуже необхідна Ваша допомога у вирішенні питання з ІПН (індивідуальними податковими номерами). Проблема в тому, що загроза втрати наших прав і свобод стає все більш реальною, але правду нам говорять тільки одиниці.

У 2012 році по офіційним даним в Україні повсемістно будуть вводитись пластикові паспорти з біометричними даними і персональними номерами кожного. А не так давно нам говорили, що в ІПН немає нічого страшного, а вже нині нам дадуть паспорти з так-званими чіпами, а завтра поставлять кожному на праву руку, або на чоло печать, про яку говориться у Святому Письмі. Чи не пора встати всім Ієрархам нашої Церкви і не почати бити в набат? Скажіть своє слово в підтримку тих людей, які сьогодні відстоюють свої права біля Верховної Ради.


Єпископ Пантелеімон: Дорогий Володимире! Ви кажете, що, приходячи в Лавру, шукаєте спасіння своєї душі. Це мета кожної віруючої людини, справа пастирів - допомогти людині в цьому.

Дуже хочеться, щоб люди не плутали потреби душі та потреби тіла. Хочу навести Вам слова нашого Предстоятеля, які сказані від імені всіх архіпастирів, а відтак від імені Церкви: "Православна Церква вважає, що прийняття або відмова від ідентифікаційного номеру фізичної особи - платника податків є справою особистого вибору людини. Прийняття такого номеру або ж відмова від нього не можуть розглядатися як відступництво від віри або гріховне діяння" (звернення Блаженнішого Митрополита Володимира до Президента України В. Ф. Януковича з питання прийняття Верховною Радою України проекту Податкового кодексу, 13 вересня 2010 р.).

Але, розуміючи слабкість духу людей, Церква все ж таки просить владу передбачити в Податковому кодексі України можливість для фізичних осіб здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та затвердити для тих осіб, які з релігійних або інших переконань не бажають приймати ідентифікаційні номери, альтернативну форму обліку платників податків (рішення Священного Синоду від 19.05.1998 та від 29.12.2003).

Стосовно ж паспортів із біометричними даними, офіційна позиція Церкви ще не проголошена. Можна передбачити, що з приводу цього питання позиція може бути аналогічною, наприклад, позиції Румунської Православної Церкви, яка рішенням Священного Синоду 638/2009 від 25 лютого 2009 надала право віруючим самим вибирати між біометричним паспортом і звичайним.

Не радив би серйозно непокоїтися перейматися питаннями, які не мають прямого відношення до спасіння душі. От, якщо від Вас вимагатимуть відректися від Христа, ставлячи на чоло печать антихриста - тоді це буде серйозний знак. А сьогодні це не більше, ніж чергове нововведення.
 
Сергей: Как Вы думаете, могут ли идолы (памятники Ленина) прибывать до сих
пор на Украинской земле?

Єпископ Пантелеімон: Шановний Сергію, якщо вони досі ще десь знаходяться, то значить вони ще комусь потрібні. Ми не можемо нав'язувати свою точку зору іншим примусити людей дивитися на світ нашими очима. В такому разі ми нічим не відрізнялися б від колишніх гонителів Церкви, котрі спустошували святині руйнували храми. Може варто дивитися на ці пам'ятники не як на ідоли, а як на знаки, як нагадують нам про те, що був страшний період в житті нашого народу потрібно будувати своє майбутнє правильно, щоб ті жахи не повторилися.

Микола, 39 років, Ірпінь: Владика, чи не здається Вам парадоксальним, що Вас, ченця, призначають на посаду голови родинного відділу?

Єпископ Пантелеімон: Шановний Миколо, моє призначення на посаду Голови Синодального відділу УПЦ відбулося згідно Рішення Священного Синоду Української Православної Церкви. Синод вирішив, що благословення мене на цей послух є доцільним і буде корисним для Церкви. Я припустити собі не міг, що рішення Церкви може бути парадоксальним.

Я являюсь єпископом Православної Церкви. саме єпископ здійснює керівництво церковного корабля. Правила Святих апостолів прямо забороняють священикам чи дияконам робити будь-що без волі єпископа (Ап. 39). Також святі отці говорили, що нічого, з того, що відноситься до Церкви, без волі єпископа робити не можна (Священомученик Ігнатій Богоносець). Священик - помічник єпископа.

В Церкві діє принцип послуху - менші слухаються порад старших. Сім'я, за вченням Церкви, являється малою церквою. То чи можу я, як єпископ, не піклуватися про Церкву? А допомагають мені в цьому священнослужителі, до речі, як ченці, так сімейні священнослужителі. Раджу Вам звернутися до святоотецької спадщини Православної Церкви. У творіннях Святителя Тихона Задонського та інших монахів Ви знайдете багато мудрих порад щодо сімейного життя.

Марія, 43 роки, Тернопільська область: Владика, благословіть! Як Ваш відділ бере участь у протистоянні введенню в Україні ювенальної юстиції? Що саме Ви думаєте про ці процеси?

Єпископ Пантелеімон: Шановна Марія, це те питання, яке потребує широкого обговорення. З того часу, як в України заговорили, про можливість введення ювенальної юстиції, в єпархіях почався активний рух в напрямку протидії цьому, спричинений занепокоєністю самих батьків. Синодальний відділ, єпархіальні відділи організовують круглі столи, конференції, слухання з приводу цього питання. Результатом такого широкого обговорення є звернення Священного Синоду Української Православної Церкви від 28 травня 2010 року стосовно неможливості впровадження в Україні системи ювенальної юстиції. В ньому, зокрема, зазначається про неприпустимість введення ювенальної юстиції в Україні.

Досвід західних країн, де ювенальна юстиція діє вже багато років, свідчить, що це призводить до втручання судів та соціальних служб в сімейні справи та контроль над батьками. Протиставлення прав та інтересів дитини правам та інтересам батьків та родини в цілому створює небезпеку руйнації традиційного уявлення про сім'ю. Головним в зверненні є твердження, що, згідно зі Святим Письмом, виховання дітей має відбуватися саме в сім'ї. А система ювенальної юстиції ставить під загрозу зміцнення родинних стосунків через протистояння батьків і дітей за підтримки сторонніх сил.

Роль сім'ї не можуть підмінити ні які інші соціальні інститути. Вважаємо, що на сьогодні в нашій державі достатньо норм, які дозволяють покарати батьків-правопорушників та малолітніх злочинців.

Анатолий, 34 года, Симферополь: Уважаемый владыка, не кажется ли Вам, что давно уже нужно реформировать Церковное законодательство (каноническое право) в области семейных отношений?

Я имею в виду такие явления, как то, что есть священники, которые были женаты на разведенных и вдовах и все равно приняли сан, а также пора бы изменить отношение в Церкви ко второму браку, ведь, как я понимаю, Церковь должна стоять на защите института семьи.


Епископ Пантелеимон: Церковные правила - это указания, как правильно строить жизнь Церкви. Во все периоды жизни Церкви были случаи церковной акривии и церковной икономии. То есть, в зависимости от обстоятельств и нужд Церкви, а также пастырской целесообразности, Церковь принимала решения, которые либо смягчали церковные правила, либо наоборот, усиливали их действие.

Касательно Вашего первого вопроса. Я не вижу необходимости в изменении правил для будущих священников. Священнический сан - это жертва, которая должна приноситься Богу чистой. Поэтому и рекомендуется будущему пастырю выбирать жену, сердце которой свободно и будет принадлежать только ему, а не своему бывшему, но законному мужу, с которым она, хоть формально и разведена, однако по церковному пониманию брака, пребывает в союзе.

Жениться на разведенной запрещают не только церковные правила, но и само Священное писание (Мк 10:11-12, Лк 16:18, 1Кор 7:11). Таким образом, Господь подчеркивает важность брака. Его нельзя легкомысленно заключить и так же легко расторгнуть. К тому же этот запрет касается всех, а не только будущих священников.

Второй Ваш вопрос мне не совсем ясен. В какую сторону Вы хотите изменить отношение Церкви ко второму браку? То отношение, какое имеет место, касательно неразрывности семейного союза, я считаю целиком оправданным. Любовь в браке отождествляется с вечностью. Ей не должен приходить конец. Задача супругов возгревать любовь и созидать семью для вечности. Поскольку в браке мужа и жену соединяет Сам Бог, то брак попросту не может быть расторжим. Только по большому снисхождению к немощам людей Церковь допускает второй брак.
 













Комментировать

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Украинская Православная Церковь



Обратная связь: presschurch@gmail.com