УКР РУС ENG 
   

ЛИТВИНЕНКО Михайло Семенович



Народився Михайло Семенович у глибоко віруючій сім’ї. “У мене не могло бути іншого шляху, — згадує він, — я християнином народився і християнином жив”. Михайло ніколи не був ні піонером, ні комсомольцем. Презирство оточуючих його ніскільки не хвилювало — він жив своїм життям, життям віруючої людини.

Михайло Семенович згадує: “Пам’ятаю страшний голодомор на Полтавщині 1932–1933 років. Пам’ятаю очі моєї шкільної вчительки, коли вона знайшла сухий буряк, чую скрегіт її зубів, коли вона намагалася гризти його, бачу, як сльози котилися з її очей. Я добре пам’ятаю смак листя ліщини. Макуха ж була святковим обідом. Я думав тоді: “Звідки у людей стільки злості?”

Коли забирали мого діда, злобні “слуги народу” зривали вузлики з насінням, підвішені на горищі. З дому винесли все. Ні на чому було спати, нічим їсти, ні з чого напитися води, ложки — і ті забрали. Було жахливо, але я ніколи не втрачав надію, знав — є правда у світі”.

За відмову вступити до комсомолу, замість атестата з відзнакою, Михайло отримав простий атестат з двома трійками. Йому довелося піти з Київського політехнічного інституту через нескінчений тиск комітету комсомолу.

У 1948 р. Михайло Семенович вступив у Київську Духовну Семінарію, яку не встиг закінчити у зв’язку з арештом у 1952 р. за звинуваченням у “антирадянській діяльності з використанням релігійних і національних забобонів”. Потім були допити і вирок — 25 років таборів суворого режиму замість смертної страти. На одному з допитів Михайло Семенович відповів у обличчя обвинувачам: “Вірив, вірю і буду вірити вічно і непохитно”. Потім були роки таборів і роботи у страшних умовах, вижити в яких вже було справді дивом. Після смерті Сталіна термін зменшили, з’явилася можливість створити концертну трупу.

У 1955 р. прийшло звільнення, але, не отримавши “чистих документів”, Михайло Семенович змушений був поневірятися: “Це було жахливо. Я повернувся до Києва, прийшов у Лавру. Намісник мене з радістю прийняв, але в один з вечорів, прямо на всеношній, прийшли двоє, вивели мене з храму і примусили написати розписку про те, що я протягом 24 годин залишу Київ. Я приїхав до Одеси, там, у хорі кафедрального собору познайомився з моєю майбутньою дружиною, яка розділила зі мною всі життєві скорботи. На третій день після весілля уповноважений знову примусив мене відбути протягом 24 годин. Потім були Миргород, Полтава, Кременчук, Запоріжжя, Харків — і всюди без реєстрації. Під час візиту до Києва я обов’язково приходив на службу у Володимирський собор, і одного дня мені запропонували працювати регентом. Я сказав, що готовий до роботи, а за два тижні отримав телеграму і, приїхавши до Києва, почув: “Приймайте хор”. У 1975 р., напередодні престольного свята рівноапостольного князя Володимира, я прийняв хор Володимирського собору”.

Сімнадцять з половиною років Михайло Семенович Литвиненко був регентом Володимирського собору, — аж до того моменту, як колишній митрополит Філарет став на шлях розколу. “Після Архієрейського Собору 1992 року, на якому митрополит Філарет обіцяв залишити пост Предстоятеля УПЦ, але потім не виконав своєї обіцянки, я не приховував свого негативного ставлення до цього, — згадує він. — Початок нашого розриву відбувся тоді, коли на свято Благовіщення Філарет сказав: “Нікуди я не піду”. Перед літургією на Вознесіння я ухвалив остаточне рішення. Нікого не попереджаючи — ні хор, ні Філарета, я заспівав: “І господину нашому Блаженнішому Володимиру, Митрополиту Київському і всієї України. Многая літа!” Філарет був, звичайно, у сказі. Потім я сказав хору: “Друзі мої, будьте здорові, я йду! Якщо хто бажає зі мною, йдемо, десь Господь поставить”.

Він пішов, і з ним — 25 хористів. Блаженніший Володимир, до якого прийшов Михайло Семенович, благословив його співати спочатку в церкві Воскресіння, а потім, коли дозволили використовувати для богослужінь храми Верхньої Лаври, — у Трапезному храмі і в Успенському соборі. Там і трудиться до сьогодні Михайло Семенович Литвиненко — регент митрополичого хору.

М. Сергієвський
Церковна газета 12 (188) 2007 р.


 









Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com