УКР РУС ENG 
   

Свято-Успенський Низкиницький чоловічий монастир



 
Історія

Село Низкиничі документально відоме з XV ст. як власність магнатів Киселів1. Киселі побудували у Низкиничах дерев`яний замок і оточили його земляними валами, залишки яких збереглися й досі2. 16 вересня 1643 р. князь Адам Кисіль відкрив у Низкиничах монастир Покрови Пресвятої Богородиці, подарував ченцям замок із навколишніми землями, про що зробив актовий запис3. Серцем обителі став мурований храм, датований першою половиною або серединою XVII ст.4 Засновник монастиря А.Кисіль відомий як видатний політичний діяч. Народжений у православній Україні у добу панування тут католицької Польщі, він займав високі посади у Польській державі й при цьому зберігав віру своїх земляків. Ідеалізуючи республіканські порядки, за якими жила політична еліта Польщі, князь щиро вірив у можливість громадянського миру між польською шляхтою і українським козацтвом, та докладав чималих зусиль до їхнього замирення, проте виявився чужим для обох сторін. Щедрий благодійник Православної Церкви, він стійко захищав її права перед урядом Польщі5. 1653 р. А.Кисіль спочив і був похований у монастирському храмі, в приділі св. вмч. Георгія Переможця6. Обитель у Низкиничах стала гідним пам`ятником князю, охоронцем його могили, місцем молитви за душу благодійника7.
 

До 1690 р. монастир перебував у розквіті, потім зазнавав утисків з боку землевласників Догилів-Циринів, які отримали частину Низкиничів, і був переведений до унії, а наприкінці XVIII ст. збіднів8. 1796 р. мурований храм обителі став православною парафією, а сам монастир проіснував до свого закриття у 1837 р. У 1961 р. храм закрили, в 1962 сюди увірвалися молоді богоборці, спаплюжили вівтар, відкрили саркофаг А.Киселя, розкидали рештки спочилого, скинули на підлогу надгробну скульптуру князя, відчого вона розкололася. Коли про це дізналися у Москві, до Низкиничів для розслідування інциденту було відряджено спеціальну комісію із вчених мистецтвознавців. 8 червня 1969 р. храм знову відкрився для богослужінь. Львівські фахівці відреставрували низкиницькі пам’ятки старовини. У 1987-1994 рр. служіння настоятеля храму ніс майбутній владика Павел (Лебедь), нині архієпископ Вишгородський, вікарій Київської Митрополії, намісник Києво-Печерської Лаври. Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 28 жовтня 1997 р. при храмі відроджено монастир9.
 
Територія, планування, споруди та інші пам’ятки старовини

Обитель розташовано на невеликому мисоподібному пагорбі, вкритому лісом. Її оточують залишки валів замку Киселів, який стояв тут до відкриття монастиря. Вали утворюють контур у вигляді квадрата із чотирма виступами по кутах. Всередині контуру валів вписано квадрат території обителі, обведеної мурованою огорожею. До південної ділянки огорожі, поблизу її західного кута, входить дерев`яна 2-ярусна дзвіниця з воротами у першому ярусі, яку датують другою половиною XVII ст. В центрі монастиря височіть хрестоподібний в плані 5-банний храм Успіння Пресвятої Богородиці, який датують першою половиною або серединою XVII ст. і який мав спочатку назву Покровського. Його вважають видатною пам’яткою архітектури. Всередині храму, у південно-західному куті перехрестя нав, знаходиться монументальний надгробок Адама Киселя: виконана до колін скульптура князя стоїть в склепінчастій ниші, прикрашеній орнаментом с елементами військової символіки. У склепі під храмом зберігається виготовлена з олова старовинна домовина Адама Киселя із рештками спочилого10. Північний кордон обителі утворює братський корпус11, зведений до 2003 г.12 В центральній частині корпусу влаштовано храм13 св. вмч. Георгія Переможця, освячений того ж року14.
 
Святині

Копія Холмської ікони Божої Матері, виготовлена спеціально для обителі та привезена сюди 21 вересня 2003 р.15


ПРИМІТКИ:

1Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. Київ, 1970. С. 558; Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст.. Київ, 1993. С. 197.
2Історія міст і сіл... С. 558.
3Свистун В. Свято-Успенському Низкиницькому монастирю – 360 років // Вісник прес-служби УПЦ. Вип. 25 (жовтень 2003). С. 39.
4Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 124-126.
5З української старовини: альбом. Київ, 1991.
6Краткие сведения о монастырях Волынской епархии, в настоящее время не существующих // Волынские епархиальные ведомости, 1867, № 8, часть неофициальная. С. 140-141.
7Свистун В. Вказ. тв. С. 38-39.
8Там само; Краткие сведения… С. 141-145.
9Свистун В. Вказ. тв. С. 39-40.
10Ричков П., Луц В. Вказ. тв. С. 121, 123-125, 132, 168-172.
11Там само. С. 123-124.
12Вісник прес-служби УПЦ. Вип. 25 (жовтень 2003). С. 50.
13Ричков П., Луц В. Вказ. тв. С. 123.
14Вісник прес-служби УПЦ. Вип. 22 (липень 2003). С. 43.
15Вісник прес-служби УПЦ. Вип. 26 (листопад 2003). С. 37.
 







Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com