Свято-Николаївський Милецький чоловічий монастир | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Свято-Николаївський Милецький чоловічий монастир



Історія

За народним переказом, місце, де розташовано обитель, часто відвідували під час рибалки ченці Вербського монастиря, який знаходився вище за течією р. Турії. Відчуваючи любов до цього пустельного і мальовничого куточка, вони казали про нього, що він “милий” – звідси й назва «Мильці» – та заснували тут ще одну обитель. Перша писемна згадка про Милецький монастир датується 1532 р. Близько 1540 р. обитель відвідав князь Федір Сангушко, який полював неподалік. Вражений красою цього місця та строгим життям ченців, він збудував для них мурований храм свт. Николая Мирлікийського та надав монастирю маєтки, на які 23 травня 1542 р. підписав грамоту. Надалі обителлю опікувалися також й інші князі Сангушки1. З 1656 або 1707 р. монастир став уніатським2. Керуючий обителлю з 1833 р. Варлаам Яскульський відкрив тут церковно-парафіяльну школу та духовне училище. З 1839 р. монастир і його учбові заклади знову стали надбанням Православної Церкви3. Після Великої Вітчизняної війни обитель закрили4. Тут влаштували будинок престарілих. 24 листопада 1993 р. у Мильцях було створено чернецьку чоловічу громаду, яка опікувалася мешканцями будинку престарілих та відроджувала монастир. 8 березня 1994 р. Священний Синод Української Православної Церкви благословив відкриття обителі5.
 
Основні споруди

Храм свт. Николая Мирлікийського збудований 1542 р.6 Як припускають, в XVII-XVIII ст. південний з трьох виступів вівтарної стіни замінено на прямокутну прибудову7. У 50-60-х рр. ХХ ст. демонтовано баню. На зламі XX-XXI ст. споруджено нову баню. У 2002-2004 рр. відреставовано вцілілий фрагмент розпису XVI ст. «Пресвята Богородиця на Престолі». Образ знаходиться у закритій склом ниші в центральній частині вівтаря8. 2005 р. відремонтований храм знову освячено9.

Братський корпус і теплий храм Преображення Господнього. Корпус зведений наприкінці XVIII ст.10 уніатським настоятелем Флоріаном Шашкевичем11. Споруда видовжена з півдня на північ, притуляючись північним фасадом до південної бічної стіни храму свт. Николая. Теплий храм розміщений всередині корпусу12. Його влаштовано 1855 р. і спочатку названо на честь св. блгв. князя Александра Невського13.

Дзвіниця розташована західніше храму свт. Николая14. Є думка, що її зведено одночасно із цим храмом15. В першому ярусі дзвіниці колись розміщувався головний вхід до обителі. На зламі XIX-XX ст. було надбудовано третій ярус із наметовим завершенням у псевдоросійському стилі. Цей ярус втрачено16.

Старий будинок настоятеля розташовано на південний захід від братського корпусу17, на початку XVIII ст. надбудовано другим поверхом18, на зламі XIX-XX ст. перебудовано19.
 
Святині

Шанована ікона свт. Николая Мирлікийського. Образ виконано в дусі запозичення правил академічного стилю. Шанування цієї ікони продовжує стару традицію Милецкого монастиря, де раніше зберігався й шанувався інший, стародавній образ свт. Николая20. Під час I-ї світової війни, коли милецьких ченців евакуювали, стародавню ікону перевезли на Харківщину21. 1916 р. святиню розчистив від пізніших розписів Іван Москальов22, учень видатного художника Іллі Репіна23. Після цього образ датували XVI ст.24 У радянські роки ікону втрачено25, збереглося лише її фото26.

Хрест с часткою мощей свт. Николая Мирлікийського. Належав схиархімандриту Алексію (Філозофу) – шанованому церковним народом старцю. З 1943 р. майбутній старець був послушником Милецького монастиря, після закриття обителі з 1948 р. подвизався в інших монастирях Волині, а пізніше в Одесі. У 1996 р. під час тяжкої хвороби о. Алексій прийняв схиму, а 20 лютого 2000 р. відійшов до Господа. Поховали подвижника у скиті Покрови Пресвятої Богородиці в Іванівскій області Росії. Але ще задовго до своєї кончини о. Алексій, відвідавши відомого старця протоієрея Николая Гурьянова (†2003), почув від нього, що спочиватиме у древньому монастирі, де почав свій чернецький шлях. 25 червня 2001 р. труну о. Алексія перевезено до Милецької обителі та перепоховано у Преображенському храмі. Багато людей, які знали старця, благоговійно шанують його пам`ять. Ченці монастиря ведуть літопис випадків, коли, після молитовного звернення до спочилого схиархімандрита, як молитовника перед Богом, люди отримували благодатну допомогу27.

ПРИМІТКИ:

1900-летие Православия на Волыни. Житомир, 1892. С. 97-99.
2Першу дату наведено в: Зверинский В.В. Материал для историко-топографического исследования о монастырях Российской империи. Т. 1. СПб., 1890. С. 192-193. Другу – в: 900-летие… С. 99.
3900-летие… С. 100.
4Чудотворные и местночтимые иконы Святой Руси, на земле Украинской просиявшие. Ч. 2. Киев, 2005. С. 89.
5Протокол № 5 Засідання Колегії Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України від 24 квітня 1994 року. Арк. 49-50, 52-54.
6Ковальчук Є. Милецький Свято-Миколаївський монастир у культурно-мистецькій спадщині Волині // Могилянські читання 2005. Збірник наукових праць. Київ, 2006. С. 236.
7Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Т. 2. Киев, 1985. С. 107-108; Годованок О. Монастирі та храми Волинського краю. Київ, 2004. С. 68.
8Ковальчук Є. Вказ. тв. С. 236-238.
9Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 45 (червень 2005). С. 17.
10Памятники… С. 108; Годованюк О. Вказ. тв. С. 71.
11900-летие... С. 100.
12Памятники… С. 107-108.
13900-летие... С. 101.
14Памятники… С. 107; Годованюк О. Вказ. тв. С. 70.
15Памятники... С. 107. Вступаючи у протиріччя із собою, це видання у кінці стті про Милецький монастир датує дзвіницю 1901 р.: С. 108.
16Годованюк О. Вказ. тв. С. 70-71.
17Памятники... С. 107.
18Годованюк О. Вказ. тв. С. 71-72.
19Памятники... С. 108.
20Чудотворные и местночтимые иконы... С. 87-88.
21«Во время Первой мировой войны… милецкой братии пришлось разделиться. Часть иноков перешла в монастырь, расположенный в городе Богодухов… Другая часть вместе с архимандритом Александром остановилась в городе Изюм… Чудотворный образ святителя Николая иноки поместили в соборном храме Изюма. Чтобы поддержать братию в эти нелегкие годы, с благословения архиепископа Антония были организованы крестные ходы по епархии с чудотворной иконой» (Чудотворные и местночтимые иконы... С. 88); «У 1915 році, під час евакуації Милецького монастиря, ікона святителя Миколая була перевезена до Харкова» (Ковальчук Є. Вказ. тв. С. 235).
22Чудотворные и местночтимые иконы... С. 87-88; Ковальчук Є. Вказ. тв. С. 235.
23Чудотворные и местночтимые иконы... С. 87.
24Там само. С. 88; Ковальчук Є. Вказ. тв. С. 235; Годованюк О. Вказ. тв. С. 67.
25«Во времена советского безбожия икона находилась в Харькове в местном художественном музее. Во время немецкой оккупации след чудотворной иконы был утрачен» (Чудотворные и местночтимые иконы... С. 88); «Після Жовтневої революції Харківський церковно-археологічний музей був ліквідований, а його збірки, в тому числі ікона Миколи Милецького, як інші волинські пам’ятки, зокрема, експонати Волинського давньосховища, були передані у Харківський музей українського мистецтва, де вони й перебували по жов-тень 1933 року. Коли Харківський музей був ліквідований, ікона безслідно зникла» (Ковальчук Є. Вказ. тв. С. 235).
26Ковальчук Є. Вказ. тв. С. 235.
27Чудотворные и местночтимые иконы... С. 87-89.
 









Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква