Печери були викопані, ймовірно, ще у давнину, і правили, згідно переказів, за місце подвигів чернецької братії. Виявлені тут поховальні ниші із рештками спочилих свідчать про те, що печери використовувалися також і як кладовище. Є думка, що тіло прп. Варлаама, який спочив у Святогорському монастирі, було спочатку поховане у Зимненських печерах, і лише трохи згодом перенесене до Києво-Печерської Лаври. Печери могли стати у пригоді також і у випадку військової облоги обителі: один хід вів до самої ріки, дозволяючи брати воду для фортеці. Частина печер нині схована під завалами. Друга, доступна частина, нагадує за планом літеру «Н»: два паралельні коридори, з`єднані південніше Успенського храму коротким переходом, проходять з півдня на північ, від південної половини монастирського подвір`я до скхилів долини р. Луги. Східний коридор закінчується біля Свято-Троїцької церкви і є нині єдиним входом до печер. У 1890-х рр. коридор обкладено цеглою. Західний коридор, ще не повністю розчищений, закінчувався колись прихованим виходом біля ріки. Частину цього коридору під час нинішнього відродження обителі теж укріплено цеглою. На південній ділянці коридору є коротке відгалуження у напрямку на південний захід. В кінці відгалуження - печерна церква прп. Варлаама. Церкву влаштовано у 1890-х рр. через розширення місцевої підземної каплиці. Стіни церкви обкладено цеглою і потиньковано. Замість іконостасу встановлено кам`яну передвівтарну аркаду з двома отворами, із яких більший – Царські Врата, менший – дияконські двері. Неподалік від церкви, у  південній частині західного коридору, виявлено поховальні ниші із кістними залишками. Докладніше>>