Чудотворна ікона Божої Матері Зимненська. За переказом, св. князь Володимир отримав її від патріарха Константинопольського як благословення на шлюб із сестрою візантійського імператора Анною, а пізніше подарував святиню храму Успіння Пресвятої Богородиці у Зимному. Під час I-ї світової війни зимненська ігуменя Марія, разом із с келейницею та благочинною, вивезли ікону до Житомира. Після війни ікона не повернулася у Зимне (вірогідно, тому, що Західна Україна стала на деякий час частиною Польщі, а Житомирщина опинилася у складі СРСР). У 1966 р. стариця Іуліанія, остання, хто залишалася ще живою із трьох рятувальниць ікони, передала її Корецькому монастирю. 1995 р. ікону хресною ходою перенесено у рідну обитель. Напередодні прибуття ікони до Зимного, прочани бачили у монастирі о півночі вогняний стовп над церквою Святої Трійці й почули з храму спів "Херувимської". Вирішивши, що в церкві правиться служба, вони пішли туди, проте виявилось, що храм закритий. А під час хресної ходи з іконою зцілилася від сліпоти жителька с. Зимного.

ПРИМІТКА:
Наведені вище відомості про ікону подано у: Зимненський Святогорський Свято-Успенський Ставропігійний жіночий монастир [брошура, рік видання не вказаний, між 1997-2000]; Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Фотоальбом. Київ, 2001.