УКР РУС ENG 
   

Cтавропігійний Успенський Зимненський Святогорський жіночий монастир



Думку про заснування монастиря в Зимному св. рівноап. князем Володимиром відображено ще в літературі кінця XIX ст. Деталі цієї версії викладаються по-різному, що видно з наведених нижче цитат.

«Святому… Владимиру приписывают… основание… Святогорского монастыря… в нынешнем селе Зимном… В этом селе и доселе… чудотворная икона Богоматери, которою, как гласит предание, благословил Константинопольский патриарх царевну Анну на брак со св. Владимиром… По преданию, св. равноапостольный князь Владимир соорудил в Зимном церковь во имя Успения Пресв. Богородицы, пожертвовав в церковь икону Богоматери. По некоторым признакам кладки, полагают, однако, что нынешний храм переделан в конце XVI или в начале XVII столетий… Другая древняя святыня села Зимного находится под горою, близ Успенского храма. Это – небольшая каменная церковь во имя св. Василия [мається на увазі храм Святої Трійці: Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 109 – ред.], по преданию, также сооруженная равноапостольным князем Владимиром. Насколько справедливо такое сказание, неизвестно… К числу описанных древностей села Зимного относятся и остатки старинного здания, которому народная молва приписывает значение терема св. Владимира» (Батюшков П. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края. СПб., 1888. С. 19; примечания, с. 79).

«Древнейшим из всех монастырей Волынской епархии нужно признать Зимненский, в селе Зимнем… За его древность говорит, что в этом селе сохранилась помонастырская церковь, одинаковой кладки с стенами Владимирской, так называемой “старой катедры или кафедры”, – кафедрального собора во имя Успения Пр[есвятой] Богородицы, сооруженного, по преданию, самим князем Владимиром вскоре по принятии им христианства» (900-летие Православия на Волыни. Житомир, 1892. Ч. 1. С. 50. Слід відзначити, що у цитованому тексті вказано лише одну з гіпотез щодо фундаментів древнього храму в урочищі “Стара катедра” на правому березі р. Луги за 1 км на захід від Володимира-Волинського. Ці фундаменти досліджувалися 1886 і 1975 рр. Спочатку – 1886 р. – припускалося, що “Стара катедра” є першим кам`яним храмом Володимира-Волинського, збудованим ще св. Володимиром. Незабаром –  1889 р. – пролунала думка, що це залишки відомого з літописів Димитрівського храму. Пізніше висловлювалися й ішні припущення, але найбільшого розповсюдження набуло друге. Див. про це: Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 81-82).

«Зимно – церковь Успенская, построена в 1001 г. св. равноапостольным князем Владимиром, каменная… В том же селе есть пещерная [тут мається на увазі “розташована біля печер” – ред.] Троицкая церковь, неизвестно когда и кем построенная, зданием каменная» (900-летие Православия на Волыни. Житомир, 1892. Ч. 2. С. 70).

«В самом монастыре находилась древняя икона Божией Матери, покрытая золотой ризой. Эта работа старая и, насколько можно судить, XV века. И монашенки, и благочинный были уверены, что эта икона принесена еще Владимиром Святым из Корсуня и что оба эти предмета составляли древнюю святыню великокняжеской загородной дачи “Зимна”, т. е. прохладной» (Шляпкин И., 1905, цит. за: Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 161).

«Предание говорит, что он [монастир – ред.] сооружен в 1001 г. св. равноап. князем Владимиром… В 1495 году на месте древней Успенской церкви воздвигнут был большой Успенский же храм… привлекающий к себе богомольцев своею местночтимою Зимненскою иконою Богоматери, которою, по преданию, Константинопольский патриарх благословил греческую царевну Анну на брак с великим князем Владимиром, а последний пожертвовал ее основанному им Зимненскому монастырю. Немного ниже Успенского храма расположилась маленькая… Троицкая церковь… Неизвестно, кем и когда основана» (Православные русские обители. [Репринтное воспроизведение издания 1910 г.] СПб., 1994. С. 557).

«Основание монастыря положено святым равноап. князем Владимиром, устроившим по преданию здесь 2 церкви: большую, на горе, Успенскую, и малую – у подошвы этой горы – во имя Святой Троицы. Успенский храм по своей архитектуре… относится к XV-XVI векам» (Булгаков С[ергий, протоиерей]. Русские монастыри в 1913 году // Русские монастыри. Центральная часть России. Москва, 1995. С. 363).

«Перекази свідчать, що у 1001 р. Володимир Святославич збудував на високому березі р. Луги... два храми і зимовий княжий терем, від якого згодом пішов топонім Зимно... В Богородичну церкву на р. Лузі він подарував, за переказами... образ Божої Матері, яким його благословив на шлюб з грецькою царівною Анною Костянтинопольский патріарх… Печерські іноки, скоріш за все, і були засновниками монастиря… Про це яскраво свідчать печери у Зимненській обителі, що за структурою близькі до печер Київської Лаври... Федір Чарторийский… будує в 1495 р., на місці дерев`яної церкви князя Володимира, великий кам’яний Свято-Успенський храм, за свідченням церковно-історичної відомості, яка ще у 1828 р. зберігалася у цьому храмі» (Зимненський Святогорський Свято-Успенський Ставропігійний жіночий монастир [рік видання не вказаний, між 1997-2000]. С. 1-3, 8. Цей текст із змінами – св. Володимир дарує ікону в «Богородичну церкву монастиря», а речення про вірогідне заснування обителі ченцями Лаври відсутнє – повторюється в: Святогорський Свято-Успенський Зимненський жіночий монастир. Київ, 2001. С. 7-8).










Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com