Ставропігійний Успенський Зимненський Святогорський жіночий монастир | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Ставропігійний Успенський Зимненський Святогорський жіночий монастир



Гіпотеза, за якою ігуменом Зимненської обителі деякий час був свт. Нифонт, формувалася поступово. «Києво-Печерський Патерик» та літописи повідомляють, що свт. Нифонт був пострижеником Києво-Печерської Лаври і видатним архієпископом Новгородським. Він посідав кафедру з 1130 р. і до самої кончини у 1156 р. (Патерик Киево-Печерский. Т. 1. Подвижники Киево-Печерской Лавры XI-XV вв. и древние святые, причисляемые к ее чудотворцам / Под ред. В. Дятлова. Киев, 2004). До цих хрестоматійних відомостей історик Василій Татищев (†1750) додав, що свт. Нифонт, до зведення на кафедру, був ігуменом на Волині, де склав продовження головного давньоруського літопису, над  яким до того працювали чернець Києво-Печерської Лаври прп. Нестор і настоятель Києво-Видубицького монастиря ігумен Сильвестр: «Первый после Нестора продолжатель или второй сочинитель летописи русской есть Сильвестр, игумен Михайлова Выдобского монастыря близ Киева… После Сильвестра дополнителя имя неизвестно, но видимо, что был на Волыни или в Киеве, поскольку часто восточную страну Днепра к Чернигову за Киевом и за Днепром поминает. Он о себе в 1146-м году рассказывает, что в 1143-м году с Игорем… во Владимире [Волинському – ред.] в церкви часто певал, когда Сильвестр уже умер… Поскольку же сей жил на Волыни, все тамошние обстоятельства у него пространнее описаны… И думаю, что Нифонт, бывший на Волыни игуменом, а потом в Новгороде епископом… сию историю дополнил… Нифонт умер в 1156-м» (Татищев В. История Российская. Т. 1. Москва, 2005. С. 75-76).
Думку Татищева сприймали по-різному. Якщо причетність Сильвестра до продовження праці прп. Нестора підтверджує підпис Видубицького ігумена під статтею 1116 р. у Лаврентійовському літопису, то відносно імен наступних авторів XII ст. висувалися різні версії. Це стосується і літописця, який «певал» з Ігорем у Володимирі-Волынському (Літопис Руський за Іпатським списком. Переклав Л. Махновець. Київ, 1989. С. VII, 211, 214). У другій половині XIX ст. митрополит Макарій (Булгаков) назвав гіпотезу Татищева «произвольной догадкой», але не відкинув її права на існування (Макарий (Булгаков), митрополит. История Русской Церкви. Кн. 2. Москва, 1995. С. 380, 515). Тоді ж в літературі було висловлено думку, що свт. Нифонт був ігуменом у Зимному (900-летие Православия на Волыни. Житомир, 1892. Ч. 1. С. 51; Серафима, игумения. История Киево-Печерской Лавры. Кн. 1. Киев, 2001. С. 198).

Слід згадати ще один епизод давньоруської історії, який іноді пов`язують із Зимним: «За думкою деяких вчених, на Волині перебував “смотреніа ради училищ и поставленіа учителей” преподобний Нестор Літописець, про що говорить літописна стаття під 1097 р. Нестор… міг… бувати в… Святогорській обителі» (Зимненський Святогорський Свято-Успенський Ставропігійний жіночий монастир [рік видання не вказаний, між 1997-2000]. С. 4; Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 8-9). Б. Берекета пише, що у монастирі була школа, яку, згідно літопису, відвідав 1097 г. з «інспекцією» прп. Нестор Літописець (Берекета Богдан. Лампада відродження / Газета «Голос України» за 29 лютого 1992 року. С. 13). Тут, як і у випадку з гіпотезою про ігуменство свт. Нифонта, основою стала праця Татищева. Описуючи історію Русі у вигляді зведення відомостей різних літописів (у тому числі й невідомих нині), Татищев, у розповіді про осліплення в 1097 р. князя Теребовльського Василька, наводить слова літописця: «Случилось мне быть тогда во Владимире [Волинському – ред.] смотрения ради училищ и наставления учителей». Далі літописець повідомляє про себе, що князь Володимир-Волинський Давид послав його на переговори до осліпленого та утримуваного під вартою Василька (Татищев В. История Российская. Т. 2. Москва, 2003. С. 125-126). Сам Татищев вважав, що з 1094 р. літопис вів, після прп. Нестора, ігумен Сильвестр (Татищев В. История Российская. Т. 1. Москва, 2005. С. 75). Проте пізніше визнали, що прп. Нестор працював над літописом, уже доведеним до 1093 р. Він додав до цього літопису пролог, зробив вставки та виправлення, а річні статті довів, вірогідно, до 1112 р. (Літопис Руський за Іпатським списком. Переклав Л. Махновець. Київ, 1989. С. VI). З цієї причини поїздку на Волинь «смотрения ради училищ» деякі стали приписувати прп. Нестору, але дана гіпотеза так і залишилася спірною (Серафима, игумения. История Киево-Печерской Лавры. Кн. 1. Киев, 2001. С. 170, 193). Справа в тому, що у збережених донині літописних текстах Давид, відсилаючи оповідача на переговори, називає його ім`я – Василій, – а сам оповідач не згадує про «смотрение училищ», лише: «я був тоді у Володимирі» (Літопис Руський за Іпатським списком. Переклав Л. Махновець. Київ, 1989. С. 151).









Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква