Ставропігійний Успенський Зимненський Святогорський жіночий монастир | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Ставропігійний Успенський Зимненський Святогорський жіночий монастир



Історія обителі з 1790 р. до наших днів викладена тут по матеріалах видання: Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 13-17. Дату останнього повернення монастиря Церкві додано з: Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 107.

Відомості про реставраційні заходи викладено нами узагальнено, оскільки в літературі з даного питання є відмінності. Приклади відмінностей можна проілюструвати кількома цитатами.
1) Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Т. 2. Киев, 1985. С. 60: «Реставрация памятника [архітектурного комплексу обителі – ред.] проводится с 1975 г. Восстановлены основные сооружения». Й у тому ж виданні – С. 59-62 – сказано про Успенський храм: «Своды над всеми тремя нефами значительно разрушены». Отже, за станом на 1985 р. головна споруда ще потребувала реставрації. Крім того, у цитованому виданні не описаний корпус із храмом св. Іуліанії. Таким чином, корпус, хоча й заслуговує опису як пам`ятка архітектури, теж ще не був відреставрований за станом на 1985 р.
2) Крощенко Л., Осадчий Є. Святогірський Успенський монастир у с. Зимно // З історії української реставрації. Київ, 1996. С. 75: «1975 р. інституту «Укрпроектреставрація» згідно із завданням тодішнього Держбуду УРСР було доручено розробку проектної документації щодо реставрації архітектурного комплексу Зимненського монастиря. Головним напрямком цієї роботи стали архітектурно-археологічні дослідження споруд, що збереглися, залишків зруйнованих, культурного шару подвір`я та довкілля. Паралельно з дослідженнями шукали нові текстові та іконографічні матеріали, що висвітлюють історію монастиря та окремих його споруд». У тій самій публікації – С. 77 – про корпус з храмом св. Іуліанії (названий трапезною) сказано: «Після… досліджень, які тривали майже 15 років, їй [трапезній – ред.] нарешті вдалося повернути оригінальні форми». Отже, дослідження закінчені не пізніше 1990 р. (1991 р. у корпусі вже був освячений храм, див.: Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 11).
3) Присвячена монастирю брошура кінця 1990-х рр. розповідає про юродивого Феодора, який прийшов 1933 р. до Зимного й пророкував розорення, наступне відродження і новий розквіт обителі. Розповідь завершено словами: «Тільки у 1978 році почали збуватися пророцтва Федора. За порівняно короткий час воскрес Зимненський монастир». Але на іншій сторінці читаємо: «Влада схаменулася, збагнувши, що гине унікальний архітектурний комплекс. У 1990 р. в Зимно почали працювати спеціалісти ”Укрпроектреставрації”, на що держава виділила чималі кошти. Планувалось в цьому старовинному місці зробити кемпінг або готель з рестораном і торгівельним центром, таке собі туристичне ельдорадо. Початок будівництва був досить активним. Але… СРСР розпався і всі роботи завмерли… Відродження Святої Гори відбулося лише тоді, коли у неї повернулися справжні хазяї – монахині» (Зимненський Святогорський Свято-Успенський Ставропігійний жіночий монастир [рік видання не вказаний, між 1997-2000]. С. 17, 20-21).
У фотоальбомі 2001 р. автор цитованого тексту не наводить розповіді про Феодора, початок роботи фахівців «Укрпроектреставрації» датовано 1980-ми, а речення про «туристичне эльдорадо» відсутнє (Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 14).

Слід вказати ще деякі існуючі у публікаціях відмінності щодо історії обителі з кінця XVIII ст.
1) Закриття уніатського монастиря фотоальбом 2001 р. датує 1790 р. (Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 13). П. Ричков і В. Луц відносять подію до часу після приєднання Волині до Російської імперії (Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 106).
2) По-різному датується початок ремонтних робіт другої половини XIX ст.: «Успенский храм… в 1857 году приведен… в благоустроенный вид» (900-летие Православия на Волыни. Житомир, 1892. Ч. 1. С. 51); «Перші спроби мінімального поновлення монастирських храмів… здійснені в 1860-1862 рр.» (Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 106); «В 1857 р. …частково відремонтовано Успенський храм… У 1860 р. почалися реставраційні роботи, які тривали 30 років» (Зимненський Святогорський Свято-Успенський Ставропігійний жіночий монастир [рік видання не вказаний, між 1997-2000]. С. 12; Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 13).
3) Влаштування жіночої обителі багато авторів датують 1893 р. (Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ, 2004. С. 106; Православные русские обители. [Репринтное воспроизведение издания 1910 г.] СПб., 1994. С. 558; Булгаков С[ергий, протоиерей]. Русские монастыри в 1913 году // Русские монастыри. Центральная часть России. Москва, 1995. С. 363). Фотоальбом 2001 р. уточнює, що черниці прибули до монастиря вже у 1892-му, але до 1893 р. тут діяла парафія. 10 липня 1894 р. відбулося урочисте освячення відродженої обителі (Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 13).

Наприкінці вкажемо подробиці початку сучасного відродження монастиря: 6 березня 1990 р. єпископ Волинський і Луцький Варфоломей звершив молебень і освячення споруд, а у червні 1991 прибули черниці (Святогорський Свято-Успенський Зимненський ставропігійний жіночий монастир. Київ, 2001. С. 14).









Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква