Свято-Миколаївський Непоротівський чоловічий монастир "Галиць" | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Свято-Миколаївський Непоротівський чоловічий монастир "Галиць"



Місцевість
 
Маленьке село Галиця простягнулося на півтора км з півдня на північ, на дні западини між горбовинами1 вапнякової породи2. Від північного кінця села починається вустя западини, яке виходить, майже під прямим кутом, на південний берег Дністровського водосховища3. У стрімкому мисі, утворюваному східним схилом западини та долиною Дністра, на висоті близько 120 м над рівнем водосховища розташоване скупчення скельних приміщень: природних, штучних та змішаного походження. Це і є Свято-Миколаївська обитель4.
 
Історія

У глибоку давнину, внаслідок дії природних стихій, у місцевій вапняковій породі утворилося чимало гротів5. В одному з них приблизно за тисячоліття до Різдва Христового тимчасово існував язичницький жертовник (його сліди знайдено 1999 р. братією обителі та вивчено археологами)6. А за доби, коли ці земли входили до складу Київської Русі, й русичі вже прийняли християнство, у гротах оселилися ченці. За гіпотезою дослідника Б. Тимощука (1955), монастир виник у середині XII ст. й знаходився на околиці великого давньоруського поселення, яке простягалося, почавши звідси, більш як на 1 км у східному напрямку. Обживаючи нову обитель, ченці піддавали гроти архітектурній обробці та доповнювали печерний комплекс штучними скельними приміщеннями. Тепер тут налічується понад 20 природних, штучних та змішаних за походженням порожнин. З плином часу давньоруське поселення запустіло7. Його естафету прийняло село Непоротове8, розташоване за 2 км на північний захід від монастиря9 та документально відоме з 1447 р.10 Як непоротівський хутір возникло, в свою чергу, с. Галиця на південний заході від обителі. Д. Щеглов у своїй статті «Об упраздненных монастырях Бессарабии» («Кишиневские епархиальные ведомости», 1898), повідомляє, що наприкінці XVIII ст. обитель сплюндрували турки, й вона запустіла, 1801 р. її відродили, проте налагодити тут життя не вдалося, і монастир незабаром закрився. У Консисторії Чернівецької єпархії Української Православної Церкви зберігається рукописний переклад «Короткої історії Скиту Галиця» з румунського оригіналу, ще не знайденого (судячи по тексту, складеного у 1930-х рр.). В цьому рукописі наведений переказ, що вночі перед 9 травня 1820 р. троє рибалок, пливучи Дністром, побачили у небі над обителлю вогняний хрест. Вранці вони розповіли про знамення священику Непоротова. Того дня було церковне свято на честь перенесення мощей свт. Миколая Мирлікийського у Барі. До сільського храму зібралися люди, і пастир переказав їм усе. Після цього до печерної церкви, колись освяченої на честь св. вмч. Георгія Переможця, здійснили хресний хід, який став потім щорічною традицією11. 1889 р. печери відвідав вчений владика Димитрій (Самбікін)12, єпископ Балтський, вікарій сусідньої Подільської єпархії, пізніше архієпископ Казанський (†1908)13. За даними дослідника Б. Рідуша, в 1904-1905 рр. приміщення обителі поновили, плануючи її відродити, але заселення ченців не відбулося. Лише у 1930-х рр. монастир ще раз поновили та відкрили на кошти румунського королівського дому. 1940 р. обитель було закрито через включення Північної Буковини до складу Радянського Союзу. Під час Великої Вітчизняної війни монастир знов відродився, але 1948 р. запустів. У 1950-х рр. стався обвал скельної породи, який пошкодив споруди обителі14. 1999 р. ченці Свято-Іоанно-Богословського Хрещатицького монастиря вирішили відродити обитель у Галиці, на що взяли благословення правлячого архієрея Чернівецької єпархії. 28 грудня 1999 р. ця добра справа отримала схвалення Священного Синоду Української Православної Церкви. За станом на 2003 р. монастир мав два печерних храми, старовинний свт. Миколая (колишній св. вмч. Георгія) та новий прп. Антонія Великого (2003), низку пристосованих під келії і трапезну печер, невеликий корпус15.
 
 
Найближчі пам’ятки стровини

Вали давньоруського поселення, яке простягалося від території нинішнього с. Галиця більш як на 1 км у східному напрямку16.

ПРИМІТКИ:

1 Черновицкая область. Топографическая карта 1:200.000. 1992.
2 Рідуш Б. Непоротівський (Галицький) печерний монастир: стан та перспективи дослідження // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології (Збірник наукових статей). Том 1. Чернівці, 2000, с. 114.
3 Черновицкая область. Топографическая карта.
4 Рідуш Б. Вказ. тв., 109, 111, 113-116.
5 Там само, с. 113-114.
6 Вік жертовника визначений за уламками кераміки з жертовної ями: вони належать до т. зв. чорноліської культури (Рідуш Б. Вказ. тв., с. 119, 124), датованої XI-VIII ст. до Різдва Христового (Словник-довідник з археології. Київ, 1996, с. 302).
7 Рідуш Б. Вказ. тв., с. 113-116, 120.
8 Там само, с. 112.
9 Черновицкая область. Топографическая карта.
10 Історія міст і сіл Української РСР в 26 тт. Чернівецька область. Київ, 1969, с. 544.
11 Рідуш Б. Вказ. тв., с. 108-112. Звіт Чернівецької єпархії 2003 р. наводить дещо інші дані: «По мнению археологов, основан в середине XII века монахами, поселившимися в пещерах. Документально известно, что монастырь существовал до 1800 года. В начале XIX века турки его полностью разрушили. Неоднократно обитель приходила в упадок и снова возрождалась. Когда монахи покидали монастырь, храм превращался в приходской» (Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 186 // Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви).
12 Рідуш Б. Вказ. тв., с. 112.
13 История Русской Церкви, кн. 8, ч. 1. Москва, 1996, с. 737.
14 Рідуш Б. Вказ. тв., с. 112. У свою чергу, звіт Чернівецької єпархії 2003 р. повідомляє (одразу післе слів, цитованих вище): «В начале 50-х годов был приписан к Свято-Иоанно-Богословскому Крещатицкому монастырю, но с 1957 года был закрыт властями и покинут» (Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 186).
15 Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 186.
16 Збереглися два вали, зовнішній та внутрішній. Припускають, що перший з них міг бути створений ще у часи чорноліської культури (Рідуш Б. Вказ. тв., с. 120).










Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква