УКР РУС ENG 
   

Свято-Іоанно-Богословський Хрещатицький чоловічий монастир



Історія

Обитель стоїть на скелях високого правого берега ріки Дністра та оточена лісом1. Вважають, що монастир заснували ченці Манявського Скиту, шукаючи порятунку від унії, яку запроваджували католики. XVII-м ст. та 1760-ми рр. датують, відповідно, дві найстаріші муровані споруди: каплицю над джерелом та храм св. ап. Іоанна Богослова. Після включення Буковини 1774 р. до складу Австро-Угорщини обитель було перетворено на парафію. Попри це, джерело залишалося центром паломництва. Близько 1882 р. тут, після слухання акафіста св. ап. Іоанну Богослову та занурення у джерело, зцілився хлопчик Олександр Тотоескул. Пізніше він став священиком й подарував храму книгу з акафістом св. ап. Іоанну Богослову. На цій книзі о. Олександр залишив дарчий підпис із короткою розповіддю про своє зцілення. 1915 р. споруди монастиря дуже постраждали від бойових дій, пов`язаних із Першою світовою війною. Після переходу 1918 р. Буковини до складу Румунії православний народ почав клопотання про відродження обителі. 8 травня 1933 р. парафію оголосили монастирем2. Кілька хрещатицьких ченців стали видатними архієреями Української Православної Церкви. Архієпископ Омський і Тюменський Мефодій (Мензак, 1914†1974) був 1933 р. послушником, переведеним до Хрещатика з іншої обители, 1942 р. прийняв у Хрещатику постриг, 1945 р. в сані ієромонаха отримав призначення на парафію, 1964-1967 рр. керував Чернівецькою єпархією. Митрополит Харківський і Богодухівський Никодим (Руснак, народився 1921 р.) прийшов до Хрещатика 1938 р. і 1945 р. прийняв тут постриг, а 1950-1955 рр. був настоятелем монастиря. Митрополит Чернігівський і Ніжинський Антоній (Вакарик, 1926†2003), прийшовши до Хрещатика 1942 р. та прийнявши 1947 р. постриг, ніс в обителі послух економа, а 1956 р. вступив до Московської Духовної Семінарії3. 1940 р. Північна Буковина стала частиною Радянського Союзу4, богоборчий уряд якого спочатку мирився із існуванням монастиря. 1957-1960 рр. в обителі жив прп. Кукша Одеський (†1964). Відомий старець порівнював Хрещатик із Афоном, де починав свій чернечий шлях: «Здесь я дома, здесь я на Афоне! Вон внизу сады цветут, точно маслины на Афоне. Здесь Афон!» У Хрещатик до подвижника приїжджали числені духовні чада. Їхні пожертви прп. Кукша віддавав на будівництво монастиря. Одного разу старець благословив своїй духовній доньці підшукати зручне місце, де можна було б збудувати великий корпус для ченців. Знайшовши таке місце на горі над обителлю, і сказавши про це прп. Кукші, духовна донька почула від старця, що саме там і з`явиться корпус. Ці слова виявилися пророцтвом, яке здійснилося за тридцять років по тому. Іншим разом, коли під час Божественої Літургії прп. Кукша знаходився у вівтарі, зі свічника на жертовник впала свічка, відчого зайнялися покровці над потиром і дискосом. Вогонь швидко згасили, але старец, побачивши у цій події підступ диявола, сказав: «Враг и отсюда меня выживет». 1960 р. розпочалася поступова ліквідація світською владою монастиря як діючої чернецької громади: братію перевели до Почаївської Лаври, прп. Кукшу – до Одеської Успенської обителі, а у Хрещатику оселили черниць закритого у Чернівцях Введенського монастиря5. 1962 р. черниць виселили з Хрещатика. Після цього монастирські споруди використовувалися як база відпочинку, на джерелі влаштували водозабір для заводу мінеральної води, який розташувався неподалік від обителі. 1989 р. монастир повернули Церкві. Благословення на його відкриття Священний Синод Української Православної Церкви оголосив 20 серпня 1991 р. Протягом наступних 10 років тут звели низку нових споруд6. Серед них, ще не знаючи про пророцтво прп. Кукші, звели і корпус, щодо появи якого попереджав старець7.

Споруди

Серцем обителі є мурований храм св. ап. Іоанна Богослова, який датують 1760-ми рр.8 В одному з каталогів пам`яток архітектури України храм описано так: «Квадратный в плане основной объем с востока закруглен апсидой. Из южной стены притвора выступает невысокая массивная башня колокольни. Своеобразие рельефа обусловило необходимость дополнительных опор. Эту функцию выполняют контрфорсы, с юга и запада укрепляющие колокольню и с севера – апсиду. Церковь накрыта скатной крышей, под которой скрыты купольные перекрытия притвора и нефа и конха апсиды… Арочный вход во второй ярус колокольни связан с соседней террасой живописным мостиком»9. Захоплюючий відгук про храм подає у своєму описі Північної Буковини Д. Гоберман: «Нас встречает полный редкого своеобразия ансамбль архитектуры и природы, где формы той и другой настолько слитны, что кажутся творением одной руки… Скромные формы здания обыграны арочным проходом под звонницей и мостиком, ведущим на ее второй ярус… Вместе с проходами, крутыми ступенчатыми дорожками и подпорными стенками, укутанный листвой старых ясеней и кленов, памятник создает чарующий своей романтичностью уголок»10. Біля підніжжя довгих сходів, що ведуть до храму, стоїть каплиця над джерелом св. ап. Іоанна Богослова11. Згаданий вище каталог повідомляє: «Часовня, XVII в. Поставлена на нижней террасе. Пострадала во время первой мировой войны. При восстановлении в 1918 г. получила теперешний облик, несколько отличный от первоначального. Каменная, оштукатуренная, с деревянным завершением. Повторяет характерный для украинского зодчества тип трехчастного храма с одним верхом и колокольней над притвором, но продольная ось здания ориентирована на север, что продиктовано рельефом местности. Накрыта скатной, крытой гонтом крышей с большим выносом на выступах балок, как в большинстве деревянных церквей Буковины. Часовня завершена деревянным, крытым гонтом верхом, представляющим восьмерик на четверике, завершенный главкой с перехватом у основания. Завершение колокольни – своеобразная скатная с заломом крыша, увенчанная двухъярусной восьмигранной крышей»12. 1991-1993 рр. зведено собор Благовіщення Пресвятої Богородиці з нижнім храмом Різдва св. прор. Іоанна Предтечі. Внутрішні роботи в соборі завершено 1998 р.13 Інші будівлі обителі: каплиця прп. Кукші Одеського (1996), старий братський корпус (1957), три нових братських корпуси (1992-1996), трапезний корпус з храмом (2001), господарські приміщення14. Під монастирською горою є невелика печера карстового походження, де, за переказом, мешкали ченці, які заснували Хрещатицьку обитель15.
Святині

Джерело св. ап. Іоанна Богослова.
Раки з частками мощей прпп. Кукші Одеського та Лаврентія Чернігівського.
Ковчеги з частками мощей багатьох святих.
Чудесно оновлена ікона св. вмц. Варвари
16.

 
Хресний хід із Чернівців

Відбувається на свято Різдва св. прор. Іоанна Предтечі.
Традиция існувала, як вважають, з 1920-х рр.17

ПРИМІТКИ:

1 Каплі духовної води від жерела св. Івана Богослова в Крищатику. Написав отець єромонах Михаїл, настоятель св. манастиря, при помочи кількох священиків світських. Чернівці, 1935, с. 5.
2 [Текст примітки винесено у окреме вікно>>>]
3 Александр Киреев, протодиакон. Епархии и архиереи Русской Православной Церкви в 1943-2002 годах. Москва, 2002, с. 139, 177, 287-288. Опубліковано чудові мемуари владики Никодима (Руснака) про життя в Хрещатику: Никодим, митрополит Харьковский и Богодуховский. Жребий, предначертанный Богом (отрывки из книги) // Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 45 (червень 2005), с. 51-55.
4 Історія міст і сіл Української РСР в 26-ти тт. Чернівецька область. Київ, 1969, с. 78.
5 [Текст примітки винесено у окреме вікно>>>]
6 Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 163 // Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви.
7 Житие преподобного Кукши, Одесского, Почаевского и Киевского чудотворца. Одесса, 1995, с. 29-30.
8 1765 (Каплі духовної води від жерела св. Івана Богослова в Крищатику, с. 10, 13; Гоберман Д. По Северной Буковине. Ленинград, 1983, с. 124), 1765-1768 (Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, т. 4, Киев, 1986, с. 354).
9 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, с. 354-355.
10 Гоберман Д. Вказ. тв., с. 124-125.
11 Каплі духовної води від жерела св. Івана Богослова в Крищатику, с. 4-6, 16, 44.
12 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, с. 355.
13 «На территории монастыря… новый Свято-Благовещенский собор с нижней церковью Рождества св. Иоанна Предтечи (строительство закончено в 1993 году, внутренние работы продолжаются)» (Краткая справка о монастырях Богоспасаемой Черновицко-Буковинской епархии (по состоянию на 20.08.1996), с. 2 // Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви). «На территории монастыря… собор Благовещения Пресвятой Богородицы с нижним храмом Рождества св. Иоанна Предтечи (1991-1998 гг.)» (Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 164). «Свято-Благовещенский собор был построен в 1998 году» (Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 20 (травень 2003), с. 18).
14 Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 164.
15 Рідуш Б. Печерні монастирі Буковини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнографії (Збірник наукових статей). Випуск 3. Чернівці, 1997, с. 110.
16 Черновицкая епархия. Годовой отчет за 2003 год, с. 164.
17 Там само.










Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com