ОЛЕКСАНДР, Єпископ Переяслав-Хмельницький | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

ОЛЕКСАНДР, Єпископ Переяслав-Хмельницький



Слово архімандрита Олександра (Драбинка) при нареченні його у єпископа Переяслав-Хмельницького

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико і отець!
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства,
богомудрі Архіпастирі і Святителі Христові!

Викликаючи людину до буття у цей світ, Творець як Дітоводитель веде її життєвим шляхом. Він обдаровує її талантами, дає розуміння сутності речей, Він з безмежної Своєї любові готує людину до безкінечного блаженного життя, відроджуючи в благодатних Таїнствах Своєї Церкви, «яку Він придбав Кров'ю Своєю» (Діян. 20:28). Освячувати інших, бути співробітником (соратником) Божим на землі - уділ небагатьох. Примиряти Небо з грішною землею безцінною Жертвою - Кров'ю нашого Багатомилостивого Спасителя, закланого, як овча, ради спокути людських гріхів - царина дії Духа Святого. Апостол Павел повчав нас, що Саме Дух Святий, для цієї надлюдської справи поставляє блюстителів-єпископів, пасти Церкву Господа і Бога (Діян. 20:28).

Господь Сам обирає і прикликає на служіння Собі, однак про день той і час ніхто не знає (Мк. 13:32), адже він утаємничений і прихований у глибинах Премудрості всеблагого Промислу Божого. І ось сьогодні вже я стою в цьому храмі й на очах боголюбивого народу Божого прикликаюся Вашим архієрейським сонмом долучитися до нього. «Сину мій! віддай сердце твоє Мені, і очі твої нехай спостерігають шляхи Мої» (Притч. 23:26), - устами Священного Синоду нашої Святої Української Православної Церкви сказав мені Господь. «І почув я голос Господа... І сказав: ось я...» (Іс. 6:8).

«Ось я», - повторюю нині з трепетом слова пророка Ісаї і водночас разом із ним жахаюся: «...горе мені!... бо я людина з нечистими вустами...» (Іс. 6:5). Проте чую і слова Господні: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечистим» (Діян. 10:15), «не ви мене обрали, а Я вас обрав і поставив...» (Ін. 15:16).

Священноначалієм нашої Церкви прикликаюсь і благословляюсь я нині на пастирство в найвищому ступені ієрархічного служіння - єпископське. Розумію і усвідомлюю, що раб я неключимий (Лк. 17:10), і що входжу трудитися до виноградника Христового в єдинонадесятий час (Мф. 20:6). Однак дерзаю іти служити і слідувати Господу, оскільки там де Він, а Христос завжди посеред нас, там і я, Його слуга, сподіваюся бути (Ін. 12:26). Шлях цей сприймаю свідомо й з усією відповідальністю, покладаючи надію свою на милість Божу та укріплення немічних моїх сил Його всесильною Десницею. Господь мій Помічник і Покровитель, Він є моїм спасінням, як Сам і обіцяв, і з праотцем Авраамом не сумніваюся в обітниці Божій невір'ям, але перебуваю стійким у вірі і віддаю славу Богові (Рим. 4:20).

У молоді роки покладається на мене подвиг єпископського служіння, в роки, коли я ще не маю достатнього життєвого досвіду. Почесним є це служіння, та добрим, за апостолом Павлом, є бажання його (1Тим. 3:1), проте й відповідальним. Сам Бог доручає мені через покладання ваших Святительських рук, пасти його стадо, Він же і зажадає відповіді за кожну вівцю. Бентежить душу ця відповідальність, але і втішають слова Святійшого Патріарха Алексія, сказані ним на нещодавній зустрічі з новопоставленими єпископами нашої Церкви: «Архієреями не народжуються. Новорукопокладеному можна стати справжнім єпископом лише безперестанно зігріваючи в собі дари особистої П'ятидесятниці. І процес цей не тимчасовий, а довічний». Вірю, що Вашими молитвами та завдяки Вашим порадам, святі владики, і мою, посильно зібрану пшеницю, принесу на тік Божий. Вірю, що і я з моїм стадом постану перед Пастиреначальником Христом і скажу: «Ось я, а ось вівці, яких Ти мені дав» (див.: Іс. 8:18).

Яким хоче бачити Свого послідовника Спаситель? Яким хоче бачити свого архієрея паства?

Таким взірцем є дивний угодник Божий, пам'ять якого ми сьогодні урочисто, з любові, а не за обов'язку святкуємо. Той, Хто є Сутністю буття, дав навіки такий приклад для наслідування, явивши Своєму словесному стаду Святителя Миколая, правилом віри, образом лагідності, вчителем стриманості, який здобув смиренням висоту й убогістю багатство. Вважаю не випадковим, а промислительним, що прийму, возлюбленні владики, з Ваших рук єпископський омофор саме в день вшанування пам'яті того, кому цей омофор вручила Сама Пречиста Богородиця, хто є першим по Господі та Пресвятій Богородиці нашим помічником і заступником.

Як і сьогодні, так і протягом усього свого ще недовгого життя, я, грішний, відчував над собою дію Промислу Божого. Дивними часто були його прояви і зрозумілими ставали лише з часом, у контексті подій, які називають віхами життя. Озираючись сьогодні назад, на пройдений шлях, з упевненістю скажу, що нічого з того, що відбувалося, не було випадковим. І ще з більшим душевним трепетом дивлюся в майбутнє і переймаюся питанням: до чого готує мене сьогоднішній день? У відповіді на нього покладаюся лише на волю Господню та на заступництво Його Пречистої Матері - Преблагословенної Діви Марії. Саме Її Материнською турботою був я щедро обласканий.

Дякуючи Богу, атеїстична радянська доба завершилася якраз на початку становлення мене як особистості, не встигнувши скалічити душу. Я зміг вільно обрати свій шлях, безбоязно сповідуючи свою віру, надію та уповання. У цей період, що настав 20 років тому після святкування 1000-ліття Хрещення Русі, другим домом для мене став дім Божої Матері - Свято-Троїцький Корецький жіночий монастир з чудною Її іконою «Споручниця грішних».

Тут я хлопчиком уперше ввійшов у вівтар, зробив перші кроки у святому святих, у ньому ж я і залишив своє серце на все життя. Трепет, від якого перехоплювало тоді дихання, згадую з благоговінням і молю Бога, щоб залишив Він його в моїй душі назавжди. Люблячою матір'ю для нас усіх, вихованців монастирської недільної школи, стала настоятелька ігуменя Наталія (Ільчук). До останнього свого подиху молитимусь про упокоєння в оселях небесних цієї сильної духом людини, що відкрила мені двері подальшого церковного життя.

Опікування та споручництво Цариці Небесної я відчував і відчуваю донині. Споручницею Вона мені стала в Корці, через Свій Зимненський Святогірський образ відкрила очі духовного життя й привела на Святу Гору Афон, де я виконав обітницю, дану в древньому Зимненському монастирі - прийняв чернечий постриг і увійшов у повний послух Матері-Церкви.

Десять років мені було даровано Богом провести біля ніг мого Гамаліїла - вчителя, святителя і батька - Блаженнішого Митрополита Володимира. Будучи людиною безмежно відданою церковній справі, наш Архіпастир невтомно трудиться сам, дивуючи всіх надлюдськими силами. Цьому навчає і оточуючих. Маючи широкий світогляд, Блаженніший Владика дає можливість відкривати, розвивати й вдосконалювати ті таланти, які даровані нам Богом та до певного часу приховані в нас. У міру своїх сил почерпнув із бездонної криниці його духовного, богословського та життєвого досвіду і я. За це доземно кланяюся Вам, Ваше Блаженство.

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Я ріс на ваших очах. Кожен з вас добре знає мене. Кожен з вас є для мене живим і дієвим прикладом церковного життя, прикладом у молитві, спілкуванні та взаємовідносинах. Від кожного я чогось навчився, від кожного чув лише добре слово, і сьогодні ви приймаєте мене до свого апостольського сонму. Дякуючи вам, прошу посилити ваші молитви про мене, убогого і недостойного, тепер, коли благоговійний страх дедалі більше обіймає душу перед грядущою подією, і розум бентежиться від усвідомлення того, що має відбутися.

Прошу Всеблагого Господа, щоб зглянувся на молитву мою, очистив мою душу і тіло від усякої скверни і подав безневинне і неосужденне предстояння святому Його жертовнику.

Ось Господь стоїть біля дверей мого серця і стукає, щоб прикликати, як колись прикликав боязких галілейських рибалок і, загартувавши їх у горнилі П'ятидесятниці, зробив громогласними трубами Своєї Благої Вісті. Прошу Бога, щоб шестикрилий вогненний Серафим доторкнувся вуглем з небесного жертовника і моїх уст (Іс. 6:5-7), очистив їх скверну і зробив достойним джерелом проповіді Христа Бога нашого, розіп'ятого і воскреслого. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква