Слово у День перемоги | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Слово у День перемоги



У ці травневі дні український народ, як і весь цивілізований світ, відзначає 61-у річницю перемоги над німецьким фашизмом, річницю, коли світ позбавився коричневої чуми. Ми відзначаємо знаменну перемогу добра над злом - миру над війною. Дуже дорогою ціною далася ця перемога, і значення її не можна перебільшити.

Будь-яка війна є фізичним проявом прихованої духовної недуги людства - братовбивчої ненависті. Війни супроводжували всю нашу історію після гріхопадіння і, за словами Євангелія, супроводжуватимуть її і надалі: «Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути», - читаємо в Євангелії від Марка.

Земні війни є відображенням брані небесної, вони породжені гординею та опором волі Божій. Ушкоджена гріхом людина виявилася втягнутою в стихію цієї брані. Війна є злом. Причина його, як і зла в людині взагалі, - гріховне зловживання Богом даною свободою, «бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула». Убивство, без якого не буває війн, розглядалося як тяжкий злочин перед Богом ще на світанку священної історії. «Не вбивай», - говорить закон Мойсеїв. У Старому Завіті, як і в усіх древніх релігіях, крові надається священний смисл, оскільки кров - це життя. «Кров оскверняє землю», - говорить Святе Письмо.

Але той самий біблійний текст застерігає тих, хто вдається до насильства: «Земля не інакше очищається від пролитої крові, як кров'ю того, хто пролив її». Несучи людям благу звістку примирення, але перебуваючи у світі цьому, який у злі лежить і сповнений насильства, християни мимовільно зіштовхуються з життєвою потребою брати участь у різних війнах. Визнаючи війну злом, Церква, проте, не забороняє своїм чадам брати участь у бойових діях, якщо йдеться про захист ближніх і відновлення порушеної справедливості. Тоді війна важаться хоча й небажаним, але вимушеним засобом. Православ'я за всіх часів ставилося з великою повагою до воїнів, які ціною власного життя захищали життя й безпеку ближніх. Багато воїнів Православна Церква приєднала до сонму святих, зважаючи на їхні християнські чесноти й слова Христа: «Немає більше від тієї любові, як душу свою покладеш за друзів своїх».

Коли святий рівноапостольний Кирило прибув з євангельською проповіддю до країни сарацинів, з ним почали сперечатися про віру послідовники Магомета. Серед інших запитань вони поставили йому таке: «Христос заповідав вам молитися за ворогів, добро творити тим, хто ненавидить вас і гонить вас, тим, хто б'є вас по щоці, підставляти другу. А ви що робите? Якщо хтось скривдить вас, удосконалюєте зброю, виходите на битву і вбиваєте. Чому ви не слухаєтеся свого Христа?» Вислухавши це, святий Кирило запитав у суперників своїх: «Якщо в якомусь законі будуть написані дві заповіді, яка людина буде досконалим виконавцем закону: та, що виконує одну заповідь, чи та, що виконує обидві?» Коли агаряни сказали, що краще дотримується закону той, хто виконує обидві заповіді, святий проповідник продовжив: «Христос Бог наш, Котрий повелів нам молитися за кривдників наших і творити їм добро, сказав також, що більшої любові ніхто ніколи з нас у житті цьому явити не може, як той, хто покладає душу свою за друзів своїх. Це дорогоцінна запорука, за яку до останньої краплі крові повинен битися воїн».

У дні, коли ми продовжуємо святкувати Пасху - перемогу Життя над смертю, в дні, коли ми святкуємо закінчення Другої Світової війни, сердечно вітаю захисників нашої Батьківщини, які власним прикладом довели вірність євангельській істині. Ми молимося також за всіх тих, хто поклав своє життя заради життя майбутніх поколінь. Нехай Всемилостивий Господь упокоїть їхні душі з праведними.



 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква