Слово архімандрита Митрофана (Нікітіна) при нареченні його в єпископа Горлівського й Слов'янського | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Слово архімандрита Митрофана (Нікітіна) при нареченні його в єпископа Горлівського й Слов'янського



Ваше Блаженство, Блаженніший Владико й отче,
богомудрі архіпастирі, святителі Христові!

У цю священну годину у великому сум'ятті та з трепетом у душі стою я перед Вами, покликаний волею Духу Святого й обранням Вашого Блаженства та Священного Синоду Української Православної Церкви до високого служіння.

Що можу сказати я в ці трепетні для мене хвилини, коли стою перед цим освяченим собором, який завтра має покласти на мене, грішного, святительські руки, щоб увести мене в чреду єпископського спадкоємства. Єпископ є не тільки будівником Таїн Божих, але й керівником на шляху спасіння, як овець череди Христової, так і церковних пастирів, несучи за них відповідальність перед Богом. Священномученик Ігнатій Богоносець у своєму посланні до Полікарпа Смірнського писав: «Єпископ насамперед повинен піклуватися про душі віруючих, закликати всіх до спасіння, бути поблажливим до всіх, як до тебе Господь: до всіх мати терпіння».

Зі страхом та усвідомленням своєї негідності згадую слова святого апостола Павла, що визначають моральний вигляд єпископа й характер єпископського служіння: «Єпископ має бути непорочний, як Божий домобудівник... який додержується правдивого слова, згідного з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні і викривати противників» (Тит. I, 7-9). Чи можу я себе вважати «Божим домобудівником» (Тит. I, 7), чи заслужено приймаю на себе ступінь єпископського служіння?

У відповідь на ці питання згадую своє життя й щиро висповідую зараз перед Вами свою людську неміч і свою негідність. Але разом з тим я вірю, що рішення священноначалля щодо мене є вираженням волі Божої. Усвідомлюючи труднощі архіпастирського служіння, я покладаюся не на свої слабкі сили, а на допомогу Духу Святого, який немічних лікує й слабким допомагає.

Втішаю себе надією на постійне заступництво Цариці Небесної, нехай допоможе Вона, Пречиста, бути мені добрим керівником. Сподіваюся на молитовне заступництво святих угодників Києво-Печерських і всіх святих.

Дякую Господу за Його милість до мене та за Його Промисел, який привів мене до високого служіння церковного.

У ці трепетні для мене хвилини я не можу не згадати тих, хто допомагав мені на шляху чернечого й пастирського становлення. Усім їм я щиро вдячний.

Висловлюючи глибоку синівську вдячність Вашому Блаженству, Священному Синоду, Українській Православній Церкві за високу довіру, я обіцяю нести послух і берегти вірність канонічній Православній Церкві.

Прошу Вас, святителі Божі, завжди поминати мене у Ваших святих молитвах, тому що тільки в молитвах Церкви моя міцність і сила, тільки Церква для мене - стовп і ствердження, покров і притулок.

Благословіть мене на майбутнє служіння, щоб Бог сподобив гідно проходити його на славу святої, Єдиносущої й Животворящої Трійці - Отця, і Сина, і Святого Духу. Амінь.

 

28 січня 2007 року, м. Київ



 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква