Слово архімандрита Никодима (Горенка) при наречені його в єпископа Шепетівського і Славутського | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Слово архімандрита Никодима (Горенка) при наречені його в єпископа Шепетівського і Славутського



Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, богомудрі архіпастирі Христової Церкви!

Велике хвилювання і страх охоплюють мене, бо я стою нині перед Богом і вами - наступниками апостолів Христових, святителі Божі, в очікуванні тієї святої миті, коли благодать Духа Святого, через покладання ваших святительських рук, поставить мене в череду апостольського служіння.

Священний трепет сповнює мою душу, коли усвідомлюю всю велич, відповідальність і труднощі єпископського служіння. Недостоїнство моє стоїть перед моїми очами. «Ніхто не гідний, - за словами святителя Іоанна Златоуста, - приходити, або наближатися, або служити Царю Слави», бо служити Йому «велико і страшно є навіть небесним силам». Святитель Григорій Богослов каже, що єпископ повинен бути захисником істини, який «стоїть з ангелами, славословить з архангелами, підносить жертви на горній жертовник, священнодіє разом з Христом, відновлює образ Божий, творить для вищого світу». А для цього треба «спочатку очиститися, потім очищати; вмудритися - потім умудряти; стати світлом - потім освічувати; наблизитися до Бога - потім вже приводити до Нього інших; освятитися - потім освячувати».

Разом з тим моє серце сповнене радістю бути одним із працівників винограднику Господнього. Духом моїм уповаючи на Господа і Його благодать, що «немічних зцілює і спустошених наповнює», споглядаючи молитовно, бачу перед собою небесного Серафима з палаючим вугіллям від жертовника Господнього, відчуваю дотик цього благодатного вугілля і чую внутрішній ангельський голос: «Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя, і з гріха твого ти очищений» (Іс. 6, 7).

Пам'ятаючи слова Господа Ісуса Христа: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід» (Ін. 15, 16), щиро підкоряюся волі Божій і покірно кажу: «Ось я, Господи, пошли мене» (Іс. 6, 8), «нехай буде воля Твоя» (Мф. 6, 10).

І нині, коли через вас, святителі Божі, Господь кличе мене до найвищого служіння на землі, що інше можу я вчинити, як не схилитися побожно перед волею Всевишнього та з синівською подякою до вас за любов і довіру до мене сказати на поклик: «дякую, приймаю і нічого не кажу всупереч».

Сьогодні, у цей благословенний день, пропливає перед моїми очами пройдений мною життєвий шлях. Коли споглядаю, як премудро вів мене Бог до служіння Йому, щиро дякую Господу і прошу Його благословення на довірене мені високе служіння.

З великою синівською любов'ю дякую Першосвятителю нашої Церкви Блаженнішому Митрополиту Володимиру і Преосвященним членам Синоду за обрання мене на єпископське служіння. Намагатимуся виправдати вашу високу довіру і, скільки Господь відпустить віку, з честю нести його.

Мені відрадно, що священнодійство моєї хіротонії відбувається у духовному серці нашої України, земному уділі Пресвятої Богородиці - Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Свого часу Господь уділив мені радість бути послушником у цій обителі. Сьогодні, у день своєї П'ятдесятниці, я віддаю своє життя у руки Пречистої Діви Марії і щиро вірю в молитовне заступництво преподобних отців Печерських.

Молюся, нині, за батьків своїх, які привели мене на світ Божий, за всіх, хто піклувався і виховував мене. З вдячністю згадую архієреїв, священиків і благочестивих мирян, які з Божого благословення зустрічалися на моєму життєвому шляху і вплинули на моє духовне становлення.

Шанобливо схиляюся перед Вами, Блаженніший Владико, і дякую Богові за благословенні хвилини спілкування з Вами, за Ваші батьківські настанови і повчання.

По-синівськи дякую своєму авві - Високопреосвященнішому архієпископу Симеону. Ви як турботливий пастир стали мені найріднішою людиною, саме ваш духовний керунок вів мене до служіння Богу і Його святій Церкві. Я вслухався в євангельські слова з Ваших уст, при Вас, як свого часу апостол Павло при Гамаліїлі, я зріс і став на церковну стезю. Сподіваюся, що і в майбутньому Ваші, дорогий владико, мудрі поради допомагатимуть мені нести цей відповідальний послух. Намагатимуся у всьому бути таким, яким Ви хотіли б мене бачити, і Вашу любов до себе нести у своєму серці.

Древня, прекрасна волинська земля, яка стала мені колискою, зростила і виховала мене у нашій православній вірі. Саме у древньому Володимирському кафедральному соборі я прийняв чернечий постриг. І у своєму земному житті, яке дарував мені Творець, і у вічності не забуду дорогого моєму серцю духовного гнізда, яким для мене стала найдревніша на Русі обитель - Зимненська. Чернечий подвиг, монастирське життя, духовність, молитва та любов сестер до Бога і Його Пречистої Матері надихнули і відкрили для моєї душі всю радість та цінність життя з Богом.

Смиренно прошу нині вас, святителі Божі, святих молитов і благословення на майбутнє моє служіння. Нехай з покладанням рук єпископів пошле мені Господь дар благодаті, укріпить мене, щоб бути мені пастирем добрим, подвизатися добрим подвигом віри і досягати успіхів у правді, благочесті, вірі, любові, терпінні і лагідності» (1 Тим. 6, 11).

3 червня 2007 року,
Синодальний зал Київської Митрополії



 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква