УКР РУС ENG 
   

ІЛАРІЙ, Єпископ Сєверодонецький і Старобільський



Слово архімандрита Іларія (Шишковського) при нареченні його у єпископа Сєверодонецького і Старобільського

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!
Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, богомудрі архіпастирі Церкви Христової!

Голос, що кличе моє недостоїнство до нового, вищого служіння, страхом наповнює мою душу. Побоююся, уявляючи велич і труднощі звання, до якого велінням Вашого Блаженства й Священного Синоду нині я призиваюся.

Святий апостол Павло, поставивши по собі місцеблюстителем єпископського престолу в Єфесі святого Тимофія, заповів йому перед Богом і Господом Ісусом Христом і вибраними ангелами, щоб Він проходив довірене йому служіння без упередження, нічого не роблячи з пристрасті (1 Тим. 5, 21). Не дерзаю думати, що душа святого Тимофія не була обійнята трепетом, приймаючи такий заповіт, до виконання якого апостол дав йому настільки високе й сильне спонукання: в якому ж страху й зніяковілості маю бути я, недостойний, котрого Ваше Блаженство прикликає тепер до того ж служіння, немовби повторюючи суворий заповіт апостола, тоді як я такий далекий від чеснот святого апостола Тимофія!

Знаю, яким має бути перед Богом і людьми той, хто наділений саном єпископства: він повинен завжди сіяти світлом добрих справ, оскільки бачать їх люди й прославляють Отця Небесного; повинен бути, за словом апостола, зразком для вірних «у слові, у житії, у любові, у дусі, у вірі, у чистоті» (1 Тим. 4, 12); завжди наслідувати Пастиреначальника Ісуса Христа, бути добрим пастирем, готовим при потребі душу свою покласти за овець череди Христової, невсипущо подаючи їм слово істини й охороняючи в огорожі єдиної Святої Соборної й Апостольської Церкви.

Бачачи, яка священна, але разом з тим тяжка ноша покладається на моє недостоїнство, відчуваючи в собі велику неміч сил духовних - убогість благодатного життя, в якому переважно й таїться сила і могутність пастиря діяти на ввірені йому душі, нітрохи не ухиляючись від святої заповіді, - я глибоко корюся духом, тріпочу й побоююся сходження на висоту мені вказану, тому що знаю, який страшний жереб очікує перед судом безпристрасного Суді всіх і Бога, Господа нашого Ісуса Христа, того пастиря душ, який не дотримує свого начальства (Іуд. 1, 6).

Знаю, скільки потрібно пильнування й праці, щоб гідно проходити поприще єпископського служіння, що чекатиме на мене на страшному суді Божому перед лицем неба й землі, ангелів і людей, якщо, прийнявши благодать єпископства, виявлюся негідним служителем і звершувачем Таїн Христових.

Уявляючи все це, побоююся своєї немочі! Але хто я, щоб міг суперечити визначенням Духу Божого? Нині я, хоча зі страхом і трепетом, але й з безумовною покірністю корюся визначенню Вашому й благоговійно віддаюся водійству Вашого Блаженства й готовий з повною упокорою душі з чистою совістю всіма силами жертвувати собою й ревно виконувати покладені на мене обов'язки.

Але не на свою неміч сподіваюся, а всього очікую від Небесного Подавця благих дарів: тому що знаю, без Його сприяючої благодаті я - ніщо; Він - пріснотекуче джерело блага й досконалості. Йому повністю віддаю жереб свого служіння й усього свого життя.

Одне підбадьорює мене - це те, що я не сам викликаюся на майбутнє велике служіння. Мене прикликає до нього визначення Вашого Блаженства й Священного Синоду, і я вірю, що воно відбувається за волею Духу Святого, як і на Соборі святих апостолів. Хто я, щоб суперечити волі Божій? Нині, спонукуваний духом святої покірності, готовий іти з найглибшою смиренністю на вказане мені високе служіння Святій Православній Церкві та виконувати великотрудні його обов'язки, докладаючи всіх сил, по совісті й зі страхом Божим. Усі сподівання мої покладаю на Того, Хто посеред семи світильників стоїть (Откр. 1, 13) і живий повік (Откр. 1, 18), на Господа нашого Ісуса Христа. Його Божественна благодать немудрих робить мудрими, а немічних - міцними й сильними. Віддаю себе повністю Його Божественному водійству, і на Його допомогу в усі дні життя мого не перестану сподіватися.

Дух мій, що бентежиться нестачею сил і досвідченості для майбутнього служіння, підбадьорює й те, що Свята Українська Православна Церква багата на мудрих і досвідчених святителів, які давно вивчили науку про те, як слід чинити в Домі Божому і право правити слово істини (1 Тим. 3, 15). Я, недосвідчений, з повним послухом буду дивитися на їхній мудрий досвід правоправлення й безсумнівно почерпну важливі уроки для виконання заповіданого мені.

Уявляючи труднощі справи, до якої призиваюся нині, і коливаючись думками про недовіру до себе самого, втішаюся й підбадьорююся тим, що Промислом Божим призначаюся на це поприще під безпосереднім керівництвом Вашого Блаженства. Бачу в цьому особливу милість Господа до мого недостоїнства: оскільки сподіваюся, що Ваше Першосвятительське слово вкаже прямий шлях, який призначений мені й веде до мети мого покликання, і Ваша батьківська десниця управить і підкріпить мою неміч у неухильному слідуванні Пастиреначальнику Христу, Спасителю й Богові нашому.

Ваше Блаженство, святителі Божі! Молю вашу святиню, піднесіть про мене теплі молитви до Всевишнього Бога, Отця щедрот і розради, нехай підготує й зміцнить мене Він, Благий, силою Вседіючого Духу Свого, і дарує мені на славу пресвятого Імені Свого, в усі дні мого життя подвигом добрим подвизатися на поприщі єпископського служіння й життєву течію скінчити зі сподіванням винагороди, уготованої на небесах всім люблячим Його.


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com