УКР РУС ENG 
   

ІРИНЕЙ, Єпископ Ніжинський і Батуринський



Слово єпископа Iринея (Семка)
при нареченні його в єпископа Ніжинського і Батуринского

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!
Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, богомудрі пастирі й милостиві отці Святої Христової Церкви!

З надією і сподіванням на милосердя Боже й ваші святі молитви стою нині перед Богом і Його народом, злиденний і вбогий, і не смію дивитися на висоту небесної слави.

Воістину подвиг єпископського служіння великий і складний. За словами святого Iринея Ліонського, «апостоли хотіли, щоб були досконалими й бездоганними в усьому ті, кого залишали вони своїми спадкоємцями й кому передавали своє місце вчителювання, тому що від їхньої правильної дії мала бути велика користь, а від падіння їхнього - велике нещастя». Усвідомлюючи відповідальність, яку покладає на архіпастирів Сам Пастиреначальник Христос, і дивлячись на свою неміч, шукаю зміцнення й розради у словах святого апостола Павла, який сказав: «Все можу в укріплюючому мене Iсусі Христі» (Флп. 4, 13).

Ваше Блаженство! Переживаючи нині разом із ввіреною Вам паствою радість 15-ліття Вашого першосвятительства, дякую Господові за те, що Він дав мені можливість протягом цих 15 років, починаючи з перших днів Вашого служіння на Київській кафедрі, бути свідком Вашої праці та жертовного подвигу, і, наскільки можливо, Вашим учнем. Я вдячний Богові, що своє архіпастирське служіння розпочав під Вашим мудрим керівництвом. Пам'ятаючи Ваші слова про те, що чернець нічого не повинен просити і ні від чого не повинен відмовлятися, покірно приймаю від Вас послух і відчуваю, як моє серце сповнюється хвилюванням про ввірену мені паству, душа вболіває за тих, хто потребує Слова Божого, просвіти благовіствуванням істини, розради й порятунку душі, за тих заблукалих овець з череди Христової, які перебувають сьогодні в розколі.

За всіх часів Православна Церква переживала випробування й труднощі. Подолання їх багато в чому залежить від тих, кого «Дух Святий поставив... охоронцями, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров'ю Своєю» (Діян. 20, 28), і кому дано приклад Доброго Пастиря, Який віддає життя Своє за овець. Чітко розуміючи, якою високою має бути для втілення цього євангельського ідеалу міра самозречення й самопожертви, я знову покладаю надії на Бога й святих.

Особливо сподіваюся на заступництво Цариці Небесної. Вона ніколи не залишала мене Своїм материнським покровом, виявляючи великі милості особливо через Свій чудотворний образ «Дубенський». Вірю, що й нині Вона зміцнить і наставить мене в святительському служінні.

Прошу молитовної підтримки у тих, хто протягом багатьох років були моїми духовними наставниками, явили своїм життям і подвигами приклад людяності й християнської любові. Все те світле й добре, чим щедро ділилися вони зі мною, сподіваюся, помножить у мені сили нести нелегкий хрест архіпастирства, щоб не посоромити довіру до мене Святої Церкви.

Цього дня хочу подякувати моїм батькам. Їхня сумлінність і працьовитість, простота і щирість навчили мене дослухатися до голосу совісті, що й допомогло прийти до Бога. Мимоволі цього дня пригадую слова, сказані пророкові Iєремії: «Перш ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перш ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе» (Iєр. 1, 5). Змалечку, скільки пам'ятаю себе, я завжди відчував любов і нездоланний потяг до Церкви та десницю Божу, що вела мене.

Iз вдячністю й розчуленням молюся за упокій пріснопам'ятної ігумені Красногірського Золотоніського монастиря матінки Августи. Її духовною опікою - молитвами, лагідними й мудрими наставляннями, прикладом смиренного несення життєвого хреста я багато років керувався на шляху чернечого життя.

Дякую Богові за час, проведений в обителі преподобного авви Сергія й у стінах Московських духовних шкіл. З почуттям синівської любові згадую роки, коли мене духовно опікував духівник Троїце-Сергієвої Лаври архімандрит Кирил (Павлов). Його увага й любов приходили на допомогу в ті складні періоди, коли самотужки неможливо було прийняти те чи інше рішення, і я покладався на волю старця як на волю Божу. Iз вдячністю згадую також Почаївську Лавру, де відбувалося моє чернече становлення.

З особливою братньою любов'ю та подякою звертаюся до намісника Києво-Печерської Лаври архієпископа Павла й братії. Роки спільного монастирського життя, долання спокус, переживання радостей і тривог стали справжньою школою терпіння й прощення, взаємної підтримки та духовної дружби.

Звертаюся нині з благанням до Вас, Ваше Блаженство, і до вас, Преосвященні архіпастирі, про ваші молитви, якими нині слід мені прийняти особливі дари Святого Духа, щоб стати «Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини» (2 Тим. 2, 15). Сподіваюся на заступництво Цариці Небесної, священномученика Iринея Ліонського, преподобних Сергія Радонезького, Iова Почаївського, Антонія, Феодосія та всіх чудотворців Печерських, вірую в їхню благодатну допомогу на шляху мого архіпастирського служіння на славу Церкви й Батьківщини, на славу Триєдиного Бога. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com