УКР РУС ENG 
   

ІНОКЕНТІЙ, Єпископ Конотопський і Глухівський



Слово архімандрита Iнокентія (Шестопаля) при нареченні його в єпископа Тульчинського і Брацлавського

Ваше Блаженство, милостивий наш Предстоятелю і Першосвятителю!
Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства, богомудрі святителі!

Незбагненні суди Божі та недосліджені шляхи Його (Рим. 11, 33) привели мене сьогодні до ваших святительських ніг, щоб на виконання рішення Вашого Блаженства й Священного Синоду прийняти жереб апостольського служіння, щоб вашими святими молитвами й покладанням святительських рук одержати мені благодать єпископства.

Блага воля Вашого Блаженства й Священного Синоду здивувала мене й змусила глибоко замислитися. Адже єпископське служіння - справа священна, висока й дуже відповідальна, пов'язана з багатьма труднощами, і потребує всіх духовних і фізичних сил.

Єпископ Церкви Христової повинен мати великі обдарування, мати тільки добрі й світлі якості серця й душі, мусить бути прикрашений багатьма християнськими чеснотами. I ось, одержавши звістку, що я буду покликаний до архіпастирського служіння, й усвідомлюючи все, сказане зараз, я поринув у глибину душі й ретельно випробував свою совість, уважно заглянув у всі куточки свого серця в пошуках потрібних для майбутнього служіння духовних скарбів. Але, дослідивши всі схованки душі, я не знайшов у них плодів духовних, а побачив, що можу похвалитися лише немощами моїми (2 Кор. 12, 9), убогістю, багатьма слабкостями й недоліками. I від цього «серце моє збентежилося, страх і трепет найшли на мене» (Пс. 54, 5-6), незвичайне хвилювання й сумніви охопили мою душу.

Обов'язки єпископа різноманітні, відповідальні й досить важкі. Єпископ - продовжувач на землі справи Христа та святих апостолів. Що може бути вищим, важливішим і відповідальнішим за таке служіння? Єпископ - це повноважний наступник апостольської влади, а тому він повинен мати й апостольську ревність про славу Христову й спасіння довірених його опікуванню душ. Єпископ - благодатний будівничий Таїн Божих, а це вимагає від нього особливої моральної чистоти, чистоти совісті, доброти духу. Він є головним учителем віри й правди, а це потребує глибокого знання Божественного вчення й людської природи. Єпископ дбає про порятунок не лише овець стада Христового, а й церковних пастирів, а для цього потрібні висока досвідченість і духовне життя, турботливість і батьківське піклування.

Якщо кожен пастир має бути світлом світу, сіллю землі, світильником, що осяває шляхи спасіння, то тим паче таким мусить бути єпископ. Світло його доброчесного життя в поєднанні з учительством повинно сяяти так, щоб ближні й дальні бачили добрі справи його і прославляли Отця Небесного (Мф. 5, 13-16). Він має ревно стояти на варті стада Христового, ретельно пасти його на ниві віри й благочестя, щоб кожна людина стала досконалою у Христі Iсусі.

Зміцнююся духовною силою слів Спасителя нашого, Який сказав святому апостолу Павлу: «Сила Моя вершиться в немочі», зі страхом Божим і з вірою насмілююся приступити до великого й священного таїнства, покладаючи всі сподівання на Божественну благодать, яка немічних лікує та слабких зміцнює. Вірю, що дана мені у святому Таїнстві, вона зцілить мої немочі душевні й тілесні, позбавить недоліків, збагатить дарування й зміцнить мене на майбутній подвиг. Вірю також і в те, що Пастиреначальник Христос невідступно вестиме мене у важкому й відповідальному архіпастирському служінні.

Тому покликання мене на подвиг архіпастирства приймаю із вдячністю та з глибокою смиренністю як знак великої милості Божої, Його благовоління до мого недостоїнства, як милість Вашого Блаженства й Священного Синоду і прояв високої довіри й батьківської любові. А саму благодать єпископства готуюся прийняти як найбільший дар Божий, як священну запоруку, яку повинен возгрівати, множити й берегти до останнього мого подиху.

Схиляю свої коліна перед престолом Пресвятої і Животворящої Трійці, хвалю й дякую Всеблагому Богові нашому за Його безмірну доброту й милосердя до мене, грішного і недостойного Його служителя. Молитовно сподіваюся на Матір Божу й преподобного отця нашого Сергія, ігумена Радонезького, під покровом якого проходив духовно-моральне становлення й одержав богословську освіту в Московській духовній семінарії та академії.

Радує й те, що моя хіротонія в єпископа звершиться в Києві - матері міст руських, колисці християнства в нашій Вітчизні, у місті, що стоїть на берегу Дніпра, води якого стали руським Йорданом для наших предків, і де святий апостол Андрій Первозваний воздвиг спасительний хрест, проголосивши першу апостольську проповідь. Під покровом цього першого учня Христового я ніс послух як викладач Одеської духовної семінарії, секретар ученої ради, старший помічник інспектора й останніми роками - проректор.

Ще раз від усього серця по-синівськи дякую Вам, Ваше Блаженство, усім членам Священного Синоду за батьківську любов і милість до мого недостоїнства.

Особливу подяку хочу висловити митрополиту Одеському та Iзмаїльському Агафангелу, під чиїм святительським керівництвом я проходив своє служіння в Одеській духовній семінарії. Висловлюю високошановному святителю Божому свою любов і повагу за те, що багатьма архіпастирськими турботами й порадами напоумлював і умудряв мене.

Смиренно прошу Вас, Ваше Блаженство, і богомудрих архіпастирів молитися про мене, грішного, й допомагати вашими добрими порадами й наставляннями, яких особливо потребуватиму в дні архіпастирського служіння.

Прошу й братію Києво-Печерської обителі помолитися біля святих мощей угодників Божих, які подвизалися тут, щоб і вашими молитвами, отці й братія, перебувало благословення на мені та на моїх трудах на благо Святої Церкви Православної й супроводжувало мене в чернечих подвигах.

I я, недостойний, старанно молюся Господу, щоб Він благословив мої труди й починання, і я міг ревно служити на славу Його Пресвятого імені, на благо Його Святої Церкви і во спасіння людей Божих. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com