УКР РУС ENG 
   

ПАНТЕЛЕІМОН, Єпископ Кіровоградський і Новоархангельський



Слово архімандрита Пантелеімона (Романовського) при нареченні його в єпископа Кіцманського, вікарія Чернівецької єпархії

Ваше Блаженство! Богомудрі святителі Божі!
Милостиві архіпастирі та отці!

У ці священні для мене хвилини я маю сказати слово, але вважаю, що краще для мене буде повторити вже сказане: «Дякую, приймаю й нічого всупереч не кажу».

Усім єством дякую Господові Богу моєму за невимовну милість Його до мене, недостойного. Він, Всеблагий Промислитель, закликає нині мене до почесного вищого звання в домі Його. Відтепер Він приєднує мене до лику тих, кого визначив бути наступниками апостолів і вчителями в Його Святій Церкві, право правити слово істини. Нехай же з цього часу все моє життя буде безперервною подякою Вседержителеві.

Від усього серця мого щиро дякую Вам, Ваше Блаженство, і вам, богомудрі архіпастирі, що ви не зневажили мене через моє недостоїнство, благоволили обрати на єпископське служіння. Приношу щиросердну синівську подяку до стоп Вашого Блаженства. Приймаю обрання Священним Синодом. Приймаю як волю Божу і дар Божественної благодаті. Приймаю з повною й цілковитою любов'ю, але водночас із великим страхом і трепетом, усвідомлюючи, з одного боку, висоту й відповідальність єпископського служіння, а з іншого - свої немочі та вади.

Корюся голосу цьому і, як до послуху, з побожною смиренністю, зі страхом Божим і вірою в чудодійну благодатну силу таїнства, приступаю до прийняття в убогий сосуд душі моєї святині архієрейства.

Я усвідомлюю всю висоту великого сану, до якого нині покликаний, усі труднощі поприща, на яке маю ступити, всю відповідальність обов'язку пасти Церкву Господа і Бога, яку Він здобув Кров'ю Своєю. Усвідомлюю й відчуваю надзвичайну бідність моїх сил духовних і тілесних, убогість і недостатність мого розуму в пізнанні віри й духовної просвіти, слабкість і нетвердість моєї волі у справах благочестя. I чи мені, недостойному, сходити на єпископську кафедру, яку святитель Григорій Богослов назвав завидною, але небезпечною висотою?

Сповідую своє недостоїнство, неміч свою та духовну вбогість, але глибоко вірую в Божественну силу, яка в немочі людській звершується. Вірую та уповаю, що благодаттю Своєю Господь зміцнить неміч мою, заповнить убогість, очистить моє недостоїнство. I в цій світлій вірі та твердому сподіванні я висловлюю й велику духовну радість, що Господь через Своє безмежне милосердя приєднує мене до Своєї Божественної лози й залучає до святительського сонму, виливає на мене, негідного, благодать, якої Він є джерелом і яка почивала на святих апостолах, а на єпископах і наступниках їхніх почиває й донині.

Я нескінченно дякуватиму Богові за те, що Він дає мені виняткове щастя мати на чолі тих, хто покладе на мене свої руки в Таїнстві висвячення, Вас, Ваше Блаженство, Предстоятеля Української Православної Церкви. Вбачаю в цьому для себе благе знамення й радію, що Господь судив мені прийняти благодать єпископства тут, у рідній моєму серцю Лаврі, серед священних свідчень минулих часів, де навіть повітря сповнене пахощами святині, де народне благочестя й до цього часу світить яскравим немеркнучим світлом, де подвизалися й просіяли безліч святих угодників Божих. Вони, як воїнство небесне, охороняють нашу дорогу Вітчизну.

Корюся серцем моїм, нехай же осінять мене духом свого благословення преподобні Антоній і Феодосій Києво-Печерські, святий великомученик і цілитель Пантелеймон, а також свята праведна Єлизавета - покровителька мого рідного міста Кіровограда (раніше - Єлизаветград). Від юних років моїх благодатною допомогою своєю вона захищала й оберігала мене від бур і хвиль життєвого моря, давала прихисток у благодатній пристані благословенного чернецтва.

Нехай же поєднається це небесне благословення з молитвами вашими, святителі Христові, коли ви піднесете над моєю недостойною головою ваші преподобні руки у святому таїнстві.

Ваше Блаженство! Навчіть же мене Вашої любові до пастви, безмежної святительської ревності, твердості й духовної мудрості, Вашого невідступного стояння за правду. Вважаю доречним звернутися зараз до слів великого святителя Григорія Богослова: «Ведіть і пасіть мене, тому що я готовий іти за Вами, щоб вела мене Ваша першосвятительська висока й божественна душа».

Зі страхом і трепетною радістю очікую прийняття помазання небесного й вірую, що Дух Святий, Який поставляє в Церкві Христовій єпископів і з віку в вік низводить від великого Архієрея, Який перейшов небеса, Божественну Свою благодать на архіпастирів православних, і на мою недостойну голову зійде через Ваші молитви й хіротонію.

Від щирого серця благаю лише про одне: посильте гарячі молитви до Бога, нехай благословить, зміцнить мене й дасть мудрість у моєму новому служінні. Нехай дарує Він мені благодать подвигом добрим подвизатися на славу Його Святого імені, для спасіння пастви моєї й мого власного. Адже, коли скінчу земний шлях, сподобить мене не бути посоромленим на Страшному суді від тих Його слів, які з дерзновенням я вимовив тут сьогодні: «Дякую, приймаю й нічого всупереч не кажу».



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com