УКР РУС ENG 
   

ОНУФРІЙ, Архієпископ Ізюмський



Слово архімандрита Онуфрія (Легкого) при нареченні його в єпископа Iзюмського, вікарія Харківської єпархії

Ваше Блаженство! Богомудрі архіпастирі та всечесні отці!

Милосердний і людинолюбний Отець Небесний своєю милістю привів мене сьогодні до вас, щоб на виконання постанови Священного Синоду Української Православної Церкви й за клопотанням мого духівника митрополита Харківського й Богодухівського Никодима прийняти від вас жереб архіпастирського служіння, щоб вашими молитвами й через покладання ваших святительських рук одержати мені благодать єпископства.

Приймаючи єпископський сан, кожен святитель Церкви Христової відчуває особливий внутрішній страх перед відповідальністю високого служіння, перед усвідомленням своєї слабкості й недостоїнства. Але ми знаємо, що труди й ревність великих святителів, у тому числі й Слобожанщини, є світлим прикладом, як слід єпископу піклуватися про паству, пам'ятаючи про те, що сам повинен бути взірцем для вірних у слові, у житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті (1 Тим. 4, 12).

Оцінюючи своє життя, усвідомлюю глибоку неміч, і це змушує мене повторити слова святителя Григорія Богослова: «Такі думки не залишають мене вдень і вночі, виснажують плоть, позбавляють бадьорості, не дають ходити з піднятою головою. Це упокорює моє серце й змушує думати не про виправлення й повчання інших, а про те, як самому уникнути прийдешнього гніву. Потрібно самому очиститися, потім очищувати, навчитися, потім навчати інших, наблизитися до Бога, потім приводити до Нього інших, освятитися, потім освячувати».

У цьому році - 2000-ліття Різдва Христового - страшить і бентежить мене час, повний несподіванок і мінливості. Розколи й негаразди хвилюють сьогодні нашу Святу Православну Церкву й Батьківщину, і для того, щоб зберегти єдність Церкви й продовжувати апостольське благовіствування, від єпископа вимагається чимало мужності й терпіння, мудрості й смирення. Але мене тішить, що мій послух Святій Українській Православній Церкві проходитиме під духовним керівництвом найстаршого архіпастиря нашої Української Православної Церкви - митрополита Никодима, за чиїм клопотанням я стою сьогодні перед вами й готовий до того шляху, до якого призначає мене Ваше Блаженство та Священний Синод нашої Української Православної Церкви.

Бачу перед собою всі труднощі архіпастирського служіння і всі сподівання покладаю на Господа, бо Він виправляє шлях людини, і від нього виходять слова примирення: «Зітру беззаконня твої, мов хмару» (Iс. 44, 22).

Iз глибокою смиренністю припадаю перед Всемогутнім Богом, Який обрав мене, і перед вами, святителі Христові, й схвильовано кажу: «Дякую, приймаю й нічого всупереч не кажу».

Закінчуючи своє слово, по-синівськи дякую Вам, Ваше Блаженство, і членам Священного Синоду Української Православної Церкви за довіру і висловлюю глибоку вдячність моєму духовному наставнику - владиці Никодиму. Прошу вас піднести за мене свої молитви Господу нашому Iсусу Христу, Пречистій Його Матері, святителям Слобожанщини, моєму небесному заступнику священномученику Онуфрію і преподобному Сергію Радонезькому, у храмі на честь якого я нині служу.

Разом із вами смиренно дерзаю піднести свій голос, взиваючи до Господа, щоб не залишив мене у великому й страшному цьому предстоянні, але рукою Своєю вберіг від пороку, щоб був я для вірних взірцем у слові, житті, любові, дусі, вірі, чистоті й смиренності, щоб не посоромлену відповідь дати за себе й паству в день судний перед Престолом Божим. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com