ЄФРЕМ, Архієпископ Криворізький і Нікопольський | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

ЄФРЕМ, Архієпископ Криворізький і Нікопольський



Слово архімандрита Єфрема (Кицая) при нареченні його в єпископа Криворізького і Нікопольського

Ваше Блаженство, милостиві архіпастирі та богомудрі отці!

У глибокому благоговінні до «незбагненних шляхів Провидіння Божого» (Рим. 11, 33), яке визначає «шляхи людини» (Притч. 15, 29), вислухав я рішення Священного Синоду Української Православної Церкви щодо обрання мене єпископом і, попри все моє недостоїнство, мав сміливість відповідати перед Вашим Блаженством словами згоди та вдячності за це високе обрання - у тій упевненості, що так звелів вседосконалий Дух Божий, Котрий, за словами апостола Павла, «Сам поставляє єпископів» (Діян. 20, 28). А де обрання Боже - там, за висловом отців Церкви, суперечити небезпечно.

Та коли згадаю, хто я й до чого прикликаюся, то попри всю мою покірність волі Божій, слухняність Вашому Блаженству, мимоволі бентежуся й відчуваю моторошність. Тож як мені не хвилюватися, коли усвідомлюю, що не належу до тих обранців Божих, котрі особливими якостями розуму й серця заздалегідь готували себе до високого служіння Святій Церкві.

Бути єпископом Церкви - значить бути провісником істини та правди, учителем християнської віри та благочестя, сприяти утвердженню пасомих на шляху істини й чеснот, викорінювати пороки й нечестя та мужньо боротися проти лжевчень, єресей і розколів. Ця справа, нелегка для сильних мудрістю та святістю, тим складнішою є для мене, немічного.

Чим же виправдаю я це високе призначення? Чи зможу з честю й користю для Святої Церкви понести труди та подвиги святительського служіння? Чи вистачить у мене стільки мудрості, ревності та любові, апостольської цілісності в думках і вчинках, щоб, ревнуючи в законі Господньому, спасти бодай деяких (1 Кор. 9, 22); аби з істинно апостольською самовідданістю радіти з тими, хто радіє, і плакати з тими, хто плаче (Рим. 12, 15); бути слугою всім (Мф. 20, 25-27): одних утішати, інших напоумлювати, викривати... карати... благати з усяким довготерпінням і повчанням (2 Тим. 4, 2), нікого не озлобити, а всіх обійняти духом любові Христової?

Проте, хоч якими великими є труднощі єпископського служіння та слабкими мої дарування, я намагатимуся з допомогою благодаті Божої покласти всі мої душевні та тілесні сили на вівтар Святої Церкви. Вірую й сподіваюся, що милосердний Пастиреначальник і Господь, Котрий вів мене із самого дитинства і стільки разів являв у моєму житті Своє заступництво, не позбавить мене Своєї благодатної допомоги і в майбутньому. Сподіваюся також на велику милість від святих молитов сонму отців Києво-Печерських, в обителі яких я духовно народився та зростав.

Надія моя укріплюється й тим, що в своєму чернечому та священицькому житті я мав гарний взірець мудрого й доброго пастиря, досвідченого в церковному управлінні та ревного у святій вірі - Предстоятеля Української Православної Церкви, священноархімандрита Києво-Печерської Лаври Блаженнішого Митрополита Володимира.

У цьому сподіванні, смиренно припадаючи до ніг Вашого Блаженства, всією душею благаю вас, святі архіпастирі, піднести преподобні руки ваші до Пастиреначальника Господа Iсуса й теплими вашими молитвами прикликати на моє недостоїнство благодать Божу, яка просвітить, зміцнить та напоумить, аби моє служіння Церкві Христовій на новій ниві було в усі дні мого життя, до останнього дня й години, непорочним перед Богом і людьми (Діян. 24, 16). Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква