ГУРІЙ, Архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

ГУРІЙ, Архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський



Слово архімандрита Гурія (Кузьменка) при нареченні його в єпископа Житомирського і Новоград-Волинського

Ваше Блаженство! Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства!
Богомудрі архіпастирі й отці!

Незбагненним Промислом Божим, обранням Вашого Блаженства і Священного Синоду Української Православної Церкви мені, недостойному, визначено бути єпископом Церкви Христової. Страх і трепет сповнюють мене в ці священні хвилини, тому що глибоко усвідомлюю важливість і відповідальність єпископського служіння.

Єпископи - продовжувачі апостольської справи, а апостоли - посланці Божі, які уподібнилися у своєму служінні Господу нашому Iсусу Христу. Господь сказав Своїм учням: «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас» (Iн. 20, 21). Єпископське служіння - найвище й найвідповідальніше в Церкві Христовій, тому що єпископи є домобудівниками Божественних таїн.

Яким же чистим має бути той, хто приступає до цього служіння!.. «Такий і повинен бути в нас Первосвященик, - говорить апостол Павло, - святий... непорочний, відділений від грішників і піднесений вище небес» (Євр. 7, 26). Зі смиренністю й сумом зізнаюся, що я далекий від цієї досконалості, тому що «знаю свою душу немічну й слабку, знаю важливість цього служіння й великі труднощі цієї справи» (свт. Iоанн Златоуст, т. I, кн. 2). Страшуся прийняти цей великий дар єпископської благодаті, бо пам'ятаю, що навіть святі вселенські вчителі Церкви уникали його. Тому з трепетом питаю себе: «А чи зможу я понести це іго єпископського служіння, чи зможу пройти тернистим, але спасительним шляхом Господа нашого Iсуса Христа та Його святих апостолів?». I відповідь знаходжу лише в словах Святого Письма: «На допомогу Твою сподіваюся, Господи!» (Бут. 49, 18).

Вручаю себе при цьому всеблагій волі Божій, покрову Пречистої Богоматері, заступництву святих преподобних і богоносних отців наших Антонія й Феодосія та інших чудотворців Печерських, молитовному предстательству мого небесного заступника святителя Гурія, архієпископа Казанського, і всіх угодників Божих. Утішаю себе словами Спасителя нашого: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив, щоб ви йшли й приносили плід» (Iн. 15, 16).

Усвідомлюючи труднощі майбутнього служіння, сподіваюся не на свої немічні сили, а на силу Божу, що «вершиться в немочі» (2 Кор. 12, 9). Радує й підбадьорює обіцянка Господа Iсуса Христа: «Ось, Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28, 20). Молюся й прошу, щоб Сам Господь допоміг мені нести Його благе іго на ниві Святої, Соборної та Апостольської Церкви.

Цього знаменного для мене дня із глибокою вдячністю хочу згадати імена моїх керівників і наставників, які виховували мене в дусі церковного православного благочестя.

З повагою пригадую мого духівника, нині покійного архімандрита Димитрія (Красулю), який із дитинства вів мене шляхом церковного зростання. Дякую наставникам Одеської духовної семінарії та Московської духовної академії, за допомогою яких я осягав таємниці богословських наук. Низький уклін отцям і братії Московського Свято-Данилового монастиря, де я прийняв постриг і ніс свій перший послух під покровом преподобного князя Даниїла. Iз трепетом згадую Святу Землю й Святий град Єрусалим, де милосердний Господь судив мені нести служіння в Руській Духовній Місії. Дякую духовенству й мирянам Донбасу, які оточували мене своєю любов'ю протягом останніх півтора року. Низький уклін братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, бо навіть короткочасне перебування в цій святій обителі було для мене надзвичайно корисним.

Iз глибокою вдячністю припадаю сьогодні до ніг Вашого Блаженства, дякую членам Священного Синоду за довірену мені справу бути єпископом народу Божого.

По-синівськи дякую Вам, Ваше Блаженство, за батьківську турботу про мою долю, тому що лише з Вашою допомогою й під Вашим богомудрим керівництвом мені вдалося пережити недавній важкий період мого життя.

I нині смиренно прошу Вас, святителі Божі, помоліться про мене, грішного й недостойного, попросіть у Господа нашого Iсуса Христа Божественну благодать, щоб вона, зійшовши через покладання Ваших чесних рук, не опалила мене, вбогого, але, зцілюючи мої слабкості й недоліки, зробила майбутнє єпископське служіння плідним і спасительним на славу Церкви Христової та благо народу Божого. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква