УКР РУС ENG 
   

АНАТОЛІЙ, Архієпископ Сарненський і Поліський



Слово архімандрита Анатолія (Гладкого) при нареченні його в єпископа Рівненського і Острозького

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!
Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства!
Святителі Божі!

Сьогодні стою перед вашим святительським ликом, перед Святою Церквою, обійнятий трепетом, переживаю неповторний і хвилюючий момент мого життя. З усією серйозністю сприймаю висоту й відповідальність архієрейського подвигу, згадуючи слова святителя Iоанна Златоуста, що «пастирське служіння є настільки вищим від усякого іншого служіння, наскільки небеса вище від землі, і дух перевершує плоть».

Усвідомлюючи своє недостоїнство, разом із тим я беззастережно вірю, що рішення священноначалля стосовно мене є вираженням волі Божої. Тому з повною покірністю віддаюся Промислу Всемогутнього й Милостивого Господа, Який єдиний знає серця, і від Якого нічого не може приховатися.

Хіротонія покладе на мене велику відповідальність - служити Церкві, свідчити про істину Христову, зосереджену в Євангелії, розкриту нам святими отцями й учителями Церкви. Ця відповідальність особливо великою є в сучасному світі, який так потребує діяльного церковного життя. На служителів Церкви покладається особливий обов'язок - знову й знову сходити до Святого Письма й Священного Передання.

Як я розумію служіння, до якого закликає мене нині Господь? Насамперед, за словами апостола Павла, воно є воістину доброю справою, бо що може бути краще, ніж служити головній меті Божественного Домобудівництва - спасінню людей, наближенню їх до пізнання Бога, до нерозривного єднання з Ним? Можна навіть сказати, що покликання архіпастиря - бути провідником волі Христової, оскільки його служіння існує саме для того, щоб нести світло Христове, просвіщати кожну людину. Саме про таку ідею священнослужіння говорить апостол Павло: «Отож ми - посланники від імені Христового, і мовби Сам Бог умовляє чрез нас» (2 Кор. 5, 20); «але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як Ангела Божого, як Христа Iсуса» (Гал. 4, 14).

Нині як ніколи я усвідомлюю, що все моє життя належить не мені, а Богові. Я вдячний Йому й усім людям, які допомагали мені на шляху мого християнського, чернечого й пастирського становлення, тим, через кого діяв у моєму житті Господь. Хоча переконаний, що неможливо віддячити належним чином Господові за те, що Він дає нам. Тому що кожній людині Бог Сам вказує найбільш прийнятний образ такої вдячності. Мені ж Всевишній судив нині послужити Йому і Його Церкві в єпископському сані.

Прошу Вас, Ваше Блаженство, і вас, богомудрі архіпастирі, покладаючи свої руки на мене, грішного, попросіть у Господа і Спасителя нашого Iсуса Христа, нехай дарує мені дух смирення та любові, щоб завжди пам'ятати, що щира любов до Бога і ближнього полягає у виконанні Христових заповідей, у неухильному дотриманні православних догматів і канонів Церкви. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com