УКР РУС ENG 
   

АВГУСТИН, Архієпископ Львівський і Галицький



Слово архімандрита Августина (Маркевича) при нареченні його в єпископа Львівського і Дрогобицького

Ваше Блаженство!
Ваші Високопреосвященства, Ваші Преосвященства!
Всечесні отці, брати й сестри!

На виконання рішення Священного Синоду Української Православної Церкви під головуванням Блаженнішого Владики й отця нашого Митрополита Київського і всієї України Володимира, за сприяння Триіпостасного Бога, Освященний Собор у ваших особах найдостойніших архієреїв Христових, у співслужінні духовенства та молитовному єднанні народу Божого, нині поставляє мене, недостойного, на найвище служіння в земнiй Церкві Христовій - служіння єпископа.

У священному благоговінні зі щирим смиренням прийняв я рішення Синоду Святої Православної Церкви про обрання мене в єпископи, пам'ятаючи слова Спасителя: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і настановив вас, щоб ви йшли й приносили плід» (Iн. 15, 16). Але незрівнянно в більш піднесеному стані, подібно до трепету Iсаї, у духовному захваті предстою нині перед нареченням мене в архієрея Божого!

Творець і Вседержитель, і Спаситель світу створив Церкву, щоб обожити увесь світ до останніх меж буття, і ввірив Свою Божественну справу в руки Своїх архієреїв. Не пануванням над ближніми та повним і безвідповідальним царюванням над творінням покликані ми співпрацювати Богові, адже шлях до преображення світу явив нам Сам Пастиреначальник Христос, Який прийшов, щоб служити, а не приймати служіння інших.

Якщо велич архієрейського шляху вражає розум, то труднощі земного служіння в єпархії, пограбованій і майже знищеній інославними, яку покинули малодушні, а подекуди й відверті зрадники, налаштовують на повну віддачу своїх людських сил з цілковитим упованням на Бога й надією на всесильну допомогу Переможця смерті! «З терпінням будемо проходити поприще, яке лежить перед нами, дивлячись на начальника й виконавця віри Iсуса, Котрий замість радості, яка Йому належала, витерпів хрест, зневаживши посоромлення, і сів праворуч престолу Божого» (Євр. 12, 1-2).

Особливо, по-християнськи, надихає мене на початку цього служіння і довіра, висловлена мені особисто Блаженнішим Митрополитом Володимиром, Предстоятелем нашої Церкви. Його пропозиція про обрання мене єпископом саме Львівської єпархії, затверджена рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви, є для мене такою високою честю, що, якщо б навіть мене хтось лякав смертю, я все одно не засумнівався б у тому, що повинен прийняти жезл архіпастирського служіння. Великий духовний авторитет Предстоятеля Церкви має для мене величезне значення, тому це рішення Синоду у світлі християнської віри сприймаю як знак Божий, як заклик Самого Христа: «Iди вслід за Мною, взявши хрест» (Мк. 10, 21).

Зміцнюючись у вірі, приймаю своє обрання як Промисел Божий щодо мене, недостойного. I це усвідомлення турботи Божої про мене надихає, сповнює Його силою на нелегкому шляху. Декілька років тому, на початку політичних змін в Україні, всі чекали також позитивних змін у державі й суспільстві щодо Церкви, але минуло небагато часу, й ми бачимо, що Церкву знову утискають, а відтак знову нас чекає сповідництво і боротьба за Святе Православ'я, що, зрештою, є те ж саме, що й боротьба за наше вічне життя. Приймаючи моє обрання і поставлення на Львівську кафедру за обставин, в яких, вочевидь, буде нелегко, згідно з древньою традицією, «нічого всупереч не кажу».

Вдивляючись нині в той життєвий шлях, який я вже пройшов, і відзначаючи на ньому віхи свого духовного становлення, особливу вдячність висловлюю моєму батькові, протоієрею Iоанну, і моїй матері, які доклали багато сил, турбувалися про мене, наставляли у вірі від народження і до цього дня. В семінарські роки батьківське ставлення до мене і турботу виявляв Блаженніший Митрополит Володимир, на той час ректор Московських духовних шкіл, який висвятив мене в сан диякона, потім і в сан священика, а завтра має очолити архієрейську хіротонію. Йому, нашому отцю і моєму наставнику, із синівською любов'ю висловлюю свою глибоку повагу та вдячність.

Приступаючи нині до такого відповідального єпископського служіння, прошу всіх вас помолитися за мене: нехай допоможе мені Господь виконати це покликання й пасти стадо, доручене Богом, «доглядаючи його не примусово, а охоче і богоугодно не для ганебної користі, а щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові» (1 Петр. 5, 2-3) для добра Церкви і на славу Святої Трійці! Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com