УКР РУС ENG 
   

ПИТИРИМ, Архієпископ Миколаївський і Вознесенський



Слово архімандрита Питирима (Старинського) при нареченні його в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського

Ваше Блаженство, Блаженніший Владико!
Ваші Преосвященства, богомудрі архіпастирі та отці!

Промислом Божим, благословенням Вашого Блаженства й рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви цього знаменного для мене дня й години я, недостойний, покликаний до вищого служіння Святій Церкві в сані єпископа.

Всемилостивий Господь і Пастир наш Iсус Христос, Який взяв у руки Свої часи й літа й визначив кожній людині її життєвий шлях, необхідний для спасіння, простягає нині Свою невидиму правицю через видиме покладання рук архієрейських до зведення мене на цей вищий щабель священства.

Знаючи зі Святого Письма й церковних канонів про висоту й відповідальність служіння, ніяковію: чим «відплачу Господові за всі добродійства Його на мені» (Пс. 115, 3)? Адже єпископ, за заповіддю Христа Спасителя, повинен світлом свого духовного життя світити людям, щоб вони, бачачи його добрі справи, прославляли Отця Небесного (Мф. 5, 16). Повинен бути зразком для вірних у слові, в житті, в любові, у вірі, в чистоті (1 Тим. 4, 12). Повинен бути подібним до Великого Пастиря Христа Спасителя, Який через пророка Єзекіїля сказав про Себе: «Загибле виправлю, і заблукале знайду, і скрушне зобов'яжу, і немічне укріплю» (Єз. 34, 16).

Високим буде моє майбутнє служіння, бо єпископ - це «ієрарх, який носить образ Боголюдини Iсуса й силою Його священнодіє» (преподобний Симеон Солунський). Страшуся відповідальності такої перед Богом і паствою, яка ввіряється мені, але проти високого обрання нічого не можу сказати, як тільки слова вдячності та слухняності волі Божій: «Дякую, приймаю й нічого всупереч не кажу».

Не можу сказати іншого, тому що твердо вірю в Промисел Божий. Він є безперестанною дією всемогутності, премудрості й благості Божої, якими Бог оберігає людей, направляє їх до благої мети й усякому добру допомагає. I я твердо вірю зі всією нашою Матір'ю Церквою, що тільки від Бога «стопи людині скеровуються» (Пс. 36, 23); і що «ніхто сам собою не приймає честі, але званий від Бога» (Євр. 5, 4); і що тільки Сам Господь благодаттю Святого Духа поставляє вибраних на єпископське служіння. I нині, підкоряючись велінню Промислу Божого, я з повним усвідомленням, твердим сподіванням на допомогу Божу приймаю це покликання як дар і святиню Господню.

З такого великого благодіяння, посланого мені, я радію всім серцем, але не можу, проте, не розчиняти цієї радості благоговійним страхом від усвідомлення, наскільки складні обов'язки на мене відтепер покладаються.

У ці хвилини, згадуючи прожиті роки, переконуюся в незримому, але твердому керівництві Божому. Мої дитячі та юнацькі літа минули в простій священицькій сім'ї на Київщині, де батьківська віра й любов до храму Божого виховали в мені християнина. А відвідини й молитви біля святинь Києво-Печерської Лаври, славетного Києва (не було жодного свята святої великомучениці Варвари, якого б наша сім'я не молилася біля її раки), у монастирях і храмах справили відчутний вплив на моє подальше життя.

Після здобуття світської освіти волею Божою незабаром прийшов я під покров преподобного Сергія, ігумена Радонезького, великого молитовника землі Руської. Тут я духовно виховувався, зростав, просвіщався та засвоював основи богословської науки.

За благодатні роки навчання в Московських духовних школах я дякую Господові, Подателю всіх благ, Який призвав мене на шлях церковного служіння. Сам Господь у Святому Євангелії сказав: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав» (Iн. 16, 15). Завжди із вдячністю та любов'ю згадую всіх своїх наставників, професорів і викладачів, які дали нам, студентам, не тільки знання та приклад благочестивого християнського життя, але й частину своєї душі. Тут же, біля раки преподобного Сергія, Господь сподобив мене прийняти чернецтво.

З любов'ю згадуватиму й братію Троїце-Сергієвої Лаври, де я прожив чотири роки, а також братію Свято-Успенської Почаївської Лаври, де мені Господь благословив нести різні послухи, в тому числі економа та благочинного, протягом двадцяти років.

Особливою милістю Божою для мене було несення послуху намісника Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври - колиски чернецтва на Русі. I я дякую Господові за те, що Він дав сили гідно йти цим шляхом, твердо стояти у вірі православній, захищаючи святиню від наклепів видимих і невидимих, і сподобив із хрестом у руках біля святих воріт Лаври на чолі братії обителі зустріти Вас, Ваше Блаженство, нашого Предстоятеля Української Православної Церкви.

Приступаючи нині до великого служіння, сподіваюся на всемогутню допомогу Господа нашого Iсуса Христа й благодать Святого Духа, яка «немічних лікує й убогих наповнює». Разом із тим я втішаю себе вірою в молитви про мене Церкви Небесної й земної. Покладаю надію мою на Матір Божу та преподобних отців Києво-Печерських, під покровом і молитовним заступництвом яких одержую благословення на апостольський шлях.

Розмірковуючи про майбутнє служіння, я припадаю до ваших святительських стоп і прошу в наступний священний день моєї П'ятдесятниці, коли через покладання ваших рук зійде на мене благодать Святого Духа, піднести про мене молитви, щоб «Великий Архієрей, Який пройшов небеса» (Євр. 4, 14), не позбавив Своєї милості, і щоб, за словами апостола Павла, «благодать Господа нашого... відкрилася в мені щедро з вірою і любов'ю у Христі Iсусі» (1 Тим. 1, 14), щоб зберегти мені «добрий заповіт Духом Святим, що живе в нас» (2 Тим. 1, 14) і стати «Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини» (2 Тим. 2, 15).

Висловлюючи глибоку синівську вдячність Вам, Ваше Блаженство, за високу довіру проходити архієрейське служіння на рідній Вам Подільській землі, прошу завжди поминати мене у Ваших святих молитвах, бо тільки в молитвах Церкви моя міцність і сила, тільки Церква для мене - стовп і утвердження, покров і прихисток.

Благословіть же мене на майбутнє служіння, щоб Господь сподобив бездоганно проходити його на славу Триєдиного Бога, Отця незбагненної величі, Якому вклоняємося в істині, і Єдинородного Його Сина і Святого Утішителя Духа. Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com