СОФРОНІЙ, Архієпископ Черкаський і Канівський | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

СОФРОНІЙ, Архієпископ Черкаський і Канівський



Слово архімандрита Софронія (Дмитрука) при нареченні його в єпископа Черкаського і Канівського

Ваше Блаженство! Ваші Преосвященства! Богомудрі архіпастирі та отці!

Цього надзвичайного та священного дня зі страхом і трепетом стою я перед вами, сповідаючи свою неміч і сподіваючись через вашу святиню отримати сходження Божественного вогню Благого і Животворящого Духа Святого, що поставляє «єпископів пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Своєю кров'ю» (Діян. 20, 28).

Визначення волі Божої, що виявилася в постанові Його Блаженства, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, та Священного Синоду Української Православної Церкви бути мені єпископом Церкви Божої, для мене несподіване та непередбачуване. Ще не встигши опанувати свої збентежені думки, я вже постав перед вашим освяченим собором. Що маю сказати і з чого почати?

Звісно, як ченцю мені слід було покірливо прийняти будь-який церковний послух. Проте я насмілювався декілька разів відмовлятися від архієрейства, подумки благаючи, щоб оминула мене чаша ця. I лише коли воля Вашого Блаженства відмовила мені в моєму проханні, я сприйняв це як знак неминучого Промислу Божого.

Цієї хвилини моєму збентеженому розуму пригадуються слова великого святителя Церкви Христової святого Григорія Богослова і чується його застережливий голос: «Потрібно спочатку самому очиститися, потім вже очищати; здобути мудрість, а потім наставляти; стати світлом, а потім просвіщати; наблизитися до Бога, а потім приводити до Нього інших», адже пастирське піклування про душі людей «є наука з наук, мистецтво з мистецтв». Цьому голосу вторить інший великий вселенський святитель - святий Iоанн Златоуст. Він говорить про висоту священства, якій має відповідати ангелоподібне життя. Висота архієрейства - це «завидна й небезпечна висота».

Я ніколи не мріяв про таку висоту, хоча все моє свідоме життя належало й належить Церкві.

У моїй пам'яті закарбувався прекрасний сільський храм, де з раннього дитинства серце моє осявала радість від палкої дитячої молитви. Пригадується тиха наша оселя, де благочестиві батьки наставляли мене в початкових істинах віри. Прекрасні мрії підліткової та юнацької пори: краса Дому Божого полонила мій розум, надихала серце. Прислужування священику у вівтарі для мене було найбільшим щастям.

Минули роки юності... Засвітилася лампада Московських духовних шкіл, куди я прийшов під покров преподобного Сергія отримати богословські знання для служіння Церкві Христовій.

Сповідаю неміч мою, що в роки пастирського служіння я нерідко виснажувався в скорботні дні мого особистого життя, але Господь підкріплював і вів Своїми несповідимими шляхами, то упокорюючи, то підносячи мене.

З пастирських теренів прийшов я вдруге до вищого вертограда богословської науки - Київської духовної академії та приєднався до славної спільноти учнів преподобних Антонія і Феодосія Печерських.

Тепер Промисел Божий посилає мене на нове місце церковного подвигу, таке високе й невимовно відповідальне, що я з ще більшою силою відчуваю своє недостоїнство і повну неготовність до прийняття архієрейської благодаті.

Цієї священної години, стоячи перед сонмом архіпастирів, згадуючи минулі дні й літа мого життя, бачу лише свої гріхи та лише неміччю своєю можу похвалитися.

Перед майбутнім високим служінням в Церкві Христовій зігрівають мою душу віра в благодатну допомогу Пастиреначальника Господа нашого Iсуса Христа і радість надії на Промисел Божий, який веде кожну людину особливим шляхом до вічного життя.

Сподіваючись на благодатну силу Всесвятого Духа, відповідно до чернечої обітниці послуху, славлячи Бога, Який благодіє мені, преклоняюся серцем моїм: «Дякую, приймаю й нічого всупереч не кажу».

Окриляє мене й сила ваших святительських молитов, богомудрі архіпастирі. Сподіваючись на вашу підтримку, я твердою рукою прийму жезл єпископа і тут, перед всією Церквою, даю слово віддати своє життя на чесне й самовіддане служіння Церкві Божій, Богом дарованій мені пастві черкаській і канівській і на благо нашої Батьківщини, вірно подаючи слово істини (2 Тим. 2, 15), проповідуючи Євангеліє всьому творінню (Мк. 16, 15). Амінь.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква