ІНОКЕНТІЙ, Єпископ Конотопський і Глухівський | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

ІНОКЕНТІЙ, Єпископ Конотопський і Глухівський



Слово на вручення жезла Преосвященному Iнокентію, єпископу Тульчинському і Брацлавському

Преосвященний єпископе Iнокентію!

Промислом і милістю Божою через молитву й покладання рук наших, благодаттю Святого Духа поставлений ти нині єпископом Церкви Христової для продовження апостольського служіння.

Сьогоднішня подія у твоєму житті за значенням дорівнює зішестю Святого Духа на апостолів. Зі страхом і трепетом прийми від Бога цей дар і з непохитною вірою, у побожній смиренності утримай і збережи його в чистоті до кінця днів твоїх.

Важкий подвиг архієрейства. Не розраховуй на свої сили й здібності, на мирську підтримку чи допомогу синів людських. Усі сподівання покладай на силу Духа Святого, Який зійшов на тебе (Діян. 1, 8), на благодать Божу, що лікує наші немочі й зміцнює слабкості. Нехай втішає та підбадьорює тебе, законного наступника апостолів, твоє обрання й освячення: «Я вас обрав, - говорив Господь, - і поставив вас, щоб ви йшли й приносили плід, і щоб плід ваш перебував» (Iн. 15, 16).

Шлях єпископа - важкий, це шлях постійних скорбот і хвороб, гірких переживань. Господь послав народу нашому, а отже і пастві твоєї єпархії, важкі випробування. Тягар економічного безладдя та інших проблем ліг на плечі й нашої Церкви. Більше того, нам доводиться зберігати нашу православну віру в умовах існування розколів і міжцерковних чвар.

Сьогодні, користуючись нашими бідами, нескінченним потоком потяглися в українську землю «віщуни», «провидці», «ворожбити» й «цілителі» - завойовувати душі наших співвітчизників. Ці «проповідники» вважають, що в нас, в Україні, - духовна пустеля, й за допомогою великих капіталовкладень перетворюють традиційно православні території на свою вотчину.

Але пам'ятай, що гілка не може приносити плоду, якщо не перебуватиме на лозі - так говорить Господь (Iн. 15, 4). Не допускай, щоб хто-небудь звабив тебе порожніми словами й відторгнув від пастви твоєї навіть і єдиного.

З юності ти віддав себе служінню Церкві Христовій. У московських духовних школах ти пізнав мудрість Божу, намагався чесно нести послух скрізь, куди направляла тебе Церква. Тривалий час ти подвизався в одеських духовних школах, послідовно обіймаючи посади секретаря правління, помічника інспектора, викладача й проректора семінарії.

Ти давав відповідь кожному, хто запитував, і допомогу тому, хто шукав її. Але нива достигла до жнив (Iн. 4, 35) - тепер Господь закликає тебе на вище служіння в архієрейському званні. Скільки ж буде потрібно тобі духовної мудрості, щоб знати, як відповідати кожному!

Для цього пам'ятай одне, можливо, найголовніше: усе роби з любов'ю, тому що без неї будь-яка справа втрачає сенс і знецінюється. Словами апостола Павла перевіряй справи свої: «Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я - мідь, що дзвенить, або кімвал, що бринчить. Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що можу й гори переставляти, а любові не маю, - то я ніщо. I якщо я роздам усе добро моє й віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, немає мені в тому ніякої користі» (1 Кор. 13, 1-3).

Без любові не буде користі в служінні ні Богові, ні людям. Тільки з люблячим серцем архіпастир може примирити ворогуючих, нагодувати голодних, пригріти знедолених, забутих, кинутих і самотніх. Любові не зможуть замінити ні гарні слова, ні благовидний вигляд, жодні обіцянки й добрі наміри. «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не гордиться, не безчинствує, не шукає свого, не роздратовується, не мислить зла, не радіє неправді, а радіє істині; все покриває, всьому вірить, на все сподівається, все переносить» (1 Кор. 13, 4-7). Дай Бог, щоб твоє архіпастирське служіння було саме таким - велелюбним!

Господь судив тобі одержати благодать архієрейства в Києво-Печерській Лаврі. Прийми зі смиренністю цю честь і, дотримуючись завітів преподобних отців Печерських, неси світові свідчення Христової віри, любові й миру. Нелегким є це свідчення, але благодатна допомога Божа - велика й щедра. Нехай буде вона з тобою завжди: у важкі хвилини - як розрада, у хвилини радості й успіху - як застереження від самовпевненості й гордині.

А на знак духовної сили, поданої тобі у великому Таїнстві, від імені Церкви вручаємо тобі жезл. Нехай служить він тобі твердою опорою, а пастві твоїй - захистом і допомогою у протистоянні спокусам світу цього. А тепер зійди на кафедру й благослови народ Божий від даної тобі архієрейської благодаті.

† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква