ЄФРЕМ, Архієпископ Криворізький і Нікопольський | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

ЄФРЕМ, Архієпископ Криворізький і Нікопольський



Слово на вручення жезла Преосвященному Єфремові, єпископу Криворізькому і Нікопольському

Преосвященний єпископе Єфреме!

Щойно Свята Церква, і особливо ти, пережила хвилюючий, відповідальний момент. З волі Божої, обранням Священного Синоду нашої Української Православної Церкви ти наділений нині єпископським достоїнством. Благодать Божа, «яка слабких зміцнює і вбогих наповнює», через покладання наших рук зробила тебе продовжувачем апостольського служіння в Церкві, роздавачем Божественних дарів і звершувателем усіх таїнств.

У надрах Святої Церкви відбувається відновлення спаплюженого гріхом, але притаманного людям образа Божого. Саме тут твориться нове життя, яке починається на землі й переходить у вічність, і дається людині запорука майбутнього безсмертного існування, саме тут вона стає «причасником Божественного єства» (2 Пет. 1, 4).

Возлюблений учень Христа апостол Iоанн Богослов писав: «I Слово стало плоттю, і перебувало з нами, повне благодаті й істини» (Iн. 1, 14). Цим він свідчив, що людська плоть Господа Iсуса Христа стала знаряддям спасіння людства. Оскільки плоди Втілення реалізуються в житті світу через Церкву, то і їй личить бути досконалою людською громадою, яка складається з видимих членів і має видимих керівників.

Сам Господь, за словами апостола народів, одних поставив апостолами, інших - пророками, інших - пастирями й учителями. Такими керівниками й духовними наставниками в давнину були апостоли та їхні послідовники, які, виконуючи заповідь Спасителя «ідіть, навчіть усі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28, 19), збільшили кількість тих, хто спасається в Церкві й облаштували її життя. Вони завжди пам'ятали слова Господа Iсуса Христа: «Я з вами в усі дні довіку» (Мф. 28, 20).

Сьогодні, возлюблений наш собрате, ти також прийняв від Господа жереб апостольського служіння, важливість і відповідальність якого примушують мене сказати тобі кілька слів настанови й розради.

Найголовніша чеснота, яку повинен мати єпископ, - це любов, любов до Бога та своїх пасомих. Без любові ти не зможеш бути для духовних чад ані батьком, ані справедливим суддею. Твоя любов повинна поєднуватися з терпінням. Ти вирушаєш у новостворену Криворізьку єпархію. Любов'ю й терпінням тобі слід облаштовувати церковне життя, бути охоронцем законності, церковної дисципліни й оберігачем церковної єдності.

Другою чеснотою, необхідною єпископові, є молитовність. Виконуючи тут, у Києво-Печерській Лаврі, послух благочинного, ти мав прекрасну можливість удосконалюватися в подвигу молитви. Прикладом і зразком для наслідування в цьому для тебе завжди були й залишаться преподобні Печерські. У молитві ти звертатимешся до Бога по допомогу у важкі хвилини, у ній ти черпатимеш сили, шукатимеш розраду й отримуватимеш насолоду спілкування з Богом. Особливим знаком благовоління преподобних до тебе стало й те, що твоя хіротонія відбулася у великій святині нашої Церкви - Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Завжди цінуй це й будь гідний молитовного предстательства преподобних Антонія, Феодосія та всіх чудотворців Печерських.

Сьогодні, через майже двадцять сторіч, єпископи Святої Церкви продовжують апостольське служіння, проповідуючи Слово Боже, висвячуючи священнослужителів як членів Тіла Христового. Змінюються часи, суспільства та державні лади, але незмінним залишається сенс єпископського служіння - вести довірену паству до спасіння. Єпископ ніколи не повинен забувати, що його служіння буде плідним лише тоді, коли до отриманої благодаті він додаватиме й особисті зусилля. Тільки взаємодія благодаті Божої й особистого подвигу наділять єпископа внутрішньою радістю, зміцнять дух і стануть джерелом успішності його апостольського служіння.

Зміцнившись цими чеснотами, берися нині до несення того великотрудного хреста, якого поклав на тебе Сам Господь. Як Добрий Пастир, віддавши життя Своє за життя світу, Він вручає тобі Своє надбання, аби ти беріг його та примножував. Тобі слід пасти стадо Боже, «доглядаючи його не примусово, а охоче й богоугодно, не для ганебної користі, але щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові» (1 Пет. 5, 2-3). У цих стислих словах міститься ідеал служіння Церкві Христовій, прообразом якої є Великий Архієрей - Господь наш Iсус Христос. Будь вірний цьому ідеалу й наслідуй його всім своїм життям.

У непростий час Промисел Божий закликав тебе до цього служіння. Свята Православна Церква переживає час розколів, негараздів та інших труднощів. Незважаючи ні на що, будь твердим хранителем священних церковних канонів і православного благочестя. Будь стійким і непохитним у вірі, подаючи цим приклад для своїх пасомих. Будь ревнителем святої православної віри, патріотом своєї землі, сином своєї Батьківщини.

Отримавши наші поради та настанови, приступай до служіння. Нехай не бентежать тебе ані юність твоя, ані невеликий життєвий досвід, ані слабкість людських сил. Поклади всю свою надію на Бога, нехай твоє служіння буде мирним і спасительним. А тепер прийми цей жезл як видимий знак твоєї духовної влади й дай своє перше архієрейське благословення всім, хто сьогодні з нами молився про тебе.

† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква