УКР РУС ENG 
   

ВАРФОЛОМІЙ, Архієпископ Рівненський і Острозький



Слово на вручення жезла Преосвященному Варфоломію, єпископу Волинському і Рівненському

Преосвященний єпископе Варфоломію, возлюблений у Христі брате!

У своєму слові ти слушно зауважив, що на єпископське служіння обирає Сам Христос. Справді, в Церкві все відбувається згідно з волею Божою. Ми сподіваємося та віримо, що й твоє обрання Священним Синодом Української Православної Церкви відбулося з волі Божої. Цю віру в Промисел треба зберігати кожному з нас в усі дні нашого життя, а не лише під час висвячення.

Господь обрав тебе на служіння Церкві в юні роки, і ти послухався Його заклику. Ти народився на Волині, де народ глибоко шанує преподобного Iова Почаївського; під благодатним покровом преподобного Сергія Радонезького закінчив Московську духовну академію; проходив пастирське служіння у Волинській єпархії, а нині, дією Святого Духа, через покладання архієрейських рук ти прийняв єпископську благодать у колисці руського православ'я - Києві, в соборі просвітителя нашої землі святого князя Володимира, на місці, де преподобні Антоній і Феодосій започаткували чернече життя на Русі.

Єпископське служіння - не честь і не винагорода за працю. Єпископство - насамперед подвиг. I це багато хто з нас зрозумів лише тепер, коли наша Православна Церква в Україні знову опинилася перед загрозами з боку уніатства й автокефалізму. Всім нам треба пам'ятати, що, яким би важким не було наше служіння, - це шлях до спасіння, шлях до Вічного Життя.

Святитель Iоанн Златоуст глибоко вірив, що тільки служіння Церкві несе порятунок світові та людству, що тільки через виконання законів благочестивої християнської віри можна облаштувати земне життя.

Чи хочеш ти, возлюблений у Христі брате, пройти через життя й залишити після себе добрий слід? Чи хочеш, щоб твоє архіпастирське служіння не стало марним? Чи хочеш принести людям благо, зміцнювати добро і зменшувати зло? Цього ти зможеш досягти тільки старанним і вірним служінням Церкві.

У міру своїх сил і здатностей трудися для Церкви Христової, служи її синам і дочкам, навчай свою паству словом і ділом, дотримуйся канонів святих апостолів і Вселенських Соборів, зберігай мир у Церкві. Якщо робитимеш так, завжди будеш відчувати душевне задоволення й принесеш користь людям, а життя твоє не минатиме марно.

Нехай здійматимуться в Церкві найдужчі хвилі й найсильніші бурі, траплятимуться навіть нелюдські випробування - їх було чимало впродовж всієї майже двохтисячолітньої історії, - а ти завжди пам'ятай, що церковним кораблем керує Сам Христос. Як колись Він заспокоїв бурю на Тиверіадському морі, коли Його учні тонули, так і нині в Його владі перебуває наш церковний корабель, і по нашій вірі Він умиротворить усі смути, позбавить Церкву від ворогів видимих і невидимих.

Чимало серед нас пастирів слабких та недостойних. Багато їх було і в інші історичні періоди. Нашу Церкву схиляли в унію та різні розколи. Були часи, коли здавалося, що всі сили пекла повстали проти неї. Але вона, зміцнювана Духом Святим, витримала гідно всі випробування. I тепер ми, архіпастирі, пастирі й благочестиві миряни, ще більше повинні піклуватися про те, щоб Церква Христова - цей невимовний скарб морального життя, єдності та миру - залишалася цілою й міцною. Будемо молитися про те, щоб Христос, Керманич церковного корабля, урятував і зберіг Свою Церкву.

У цей час усім нам, архіпастирям і пастирям, варто пригадати святителя Василія Великого. Він ніс своє служіння в ті часи, коли православ'я перебувало під гнітом осліпленого єрессю імператора Валента. Царські однодумці наполегливо переконували святого зректися православ'я, але марно. Деякі шляхетні жінки, до яких прихильно ставився імператор, посилали до святителя Василія своїх слуг, аби намовити його змінити свою думку відповідно до царської. Але після численних невдалих спроб лестощами й обіцянками схилити Василія Великого зректися православ'я правитель Сходу Модест став погрожувати йому вилученням майна, вигнанням з архієрейської кафедри та смертю.

Святитель Василій Великий на ці погрози відповів так: «Якщо ти забереш у мене маєток, то й себе цим не збагатиш, і мене не зробиш жебраком. Думаю, що тобі не потрібні старі ряси й кілька книг, які й складають усе моє багатство. Заслання я не боюся, бо не прив'язаний до місця, і те, де живу зараз, - не моє, і будь-яке, куди мене зашлють, буде не моїм. Краще ж сказати: кожне місце є Божим. А тортури, що вони можуть заподіяти мені? Я такий слабкий, що відчую хіба що тільки перший удар. Смерть же для мене - благодіяння: вона скоріше приведе мене до Бога, для Якого живу й працюю і до Якого давно прагну».

Здивований цими словами правитель сказав святому Василію: «Ще ніхто так дерзновенно не говорив зі мною!» «Так, - відповів архієрей, - тому що тобі не доводилося раніше розмовляти з єпископом. У всьому іншому ми виявляємо лагідність і смирення, але коли мова заходить про Бога, і проти Нього насмілюються повставати, тоді ми все інше ставимо за ніщо, дивимося тільки на Нього Єдиного; тоді вогонь, меч, звірі й залізо, які терзають тіло, скоріше будуть радувати нас, ніж лякати».

Такий приклад святительського служіння дає нам святий Василій Великий. Цим прикладом повинні ми, архіпастирі, і ти, возлюблений брате, керуватися у своєму єпископському служінні, маючи перед собою образ не тільки цього подвижника, але й усіх святителів Православної Церкви. Вони у своєму житті сповна втілили православне вчення про єпископське служіння.

У часи богомислія, коли будеш молитися й перебуватимеш наодинці з Богом і своїм сумлінням, не полінуйся порівняти своє служіння зі служінням наших православних світочів віри й благочестя. I якщо твої немочі пробудять у тобі почуття скорботи й жалю, - це означатиме, що благодать Божа не відступила від тебе.

Вітаємо тебе, нашого нового собрата. Ти стаєш на шлях єпископського служіння в нелегкий для нашої Церкви час, коли на неї нападають і уніати, і автокефалісти, і різні нецерковні сили. Як мужній воїн Христовий, за словами апостола Павла, стань, підперезавши чресла твої істиною і одягнувшись у броню праведності, і взувши ноги в готовність благовіствувати мир; а понад усе візьми щит віри, яким зможеш погасити всі розпечені стріли лукавого; і шолом спасіння візьми, і меч духовний, що є Слово Боже (Еф. 6, 14-17).

А тепер прийми цей архієрейський жезл як видимий знак твого єпископського служіння й від дарованої тобі благодаті Святого Духа дай перше архіпастирське благословення цьому благочестивому народу, який разом з нами своєю молитвою брав участь у твоїй єпископській хіротонії.

Митрополит Київський і Галицький



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com