УКР РУС ENG 
   

ЛАЗАР, Митрополит Сімферопольський і Кримський



Слово на вручення жезла Преосвященному Лазарю, єпископу Аргентинському і Південноамериканському

Преосвященний єпископе Лазарю!
Христос воскрес!

Обранням Святійшого Патріарха і Священного Синоду нині покликано тебе на вище служіння в Церкві Христовій. Божественна благодать, яка «немічних лікує», прийнята тобою через покладання наших рук, сподобила тебе бути наступником святих апостолів у єпископському служінні, й ти приєднався до сонму святителів Руської Православної Церкви. Від імені всіх архіпастирів, які брали участь у твоїй хіротонії, я щиро вітаю тебе з прийняттям єпископської благодаті.

Ще на світанку своєї юності ти був послушником Почаївської Лаври і Жировицького монастиря в Білорусі. Перед прийняттям архієрейської хіротонії Промисел Божий знову привів тебе до Почаївської обителі, де ти прийняв чернечий постриг і склав обітниці біля раки з мощами преподобного Iова, який буде твоїм покровителем і особливим заступником перед Богом на шляху нового служіння Церкві й людям.

Як символ нового життя, скріпленого чернечими обітницями, ти прийняв і нове ім'я на честь преподобного Лазаря Муромського (1391 р.). Преподобний Лазар, грек за походженням, Промислом Божим був приведений у чужу для нього землю Новгородську, так само і ти направляєшся нині на церковний послух у далеку Аргентину.

Згідно зі звичаєм нашої Церкви, вручаючи жезл новопоставленому єпископові, йому говорять про те, яким має бути архієрей. Цього урочистого для тебе дня я хотів би нагадати тобі, як і всім нам, архіпастирям, вчення про єпископство преподобного Симеона Нового Богослова.

Православна Церква вчить, що через покладання рук архієреїв ставленику подається благодатний дар Святого Духа. Однак преподобний Симеон зазначає, що покладання не достатньо, щоб гідно служити, як і хрещення не досить, щоб стати справжнім християнином. Потрібно також жити за заповідями Божими. Преподобний стверджує: «Хто не зречеться світу, і того, що у світі, і не зречеться своєї душі й тіла... не може приносити Богові Таїнство безкровної жертви».

Проте й цього не досить. Треба ще, щоб людину покликав до священства Сам Бог. «Якщо навіть хто прийме всю благодать Духа і від утроби матері перебуватиме чистим від гріха, коли він не за велінням Божим і не за Його обранням... то не видається мені доцільним йому священнодіяти...», - говорить преподобний.

Навіть коли здається, що закликає Господь, прийняття керівної посади в Церкві слід сприймати як небезпечне духовне сходження. «Навіть тоді, - говорить преподобний Симеон, - тобі не варто бути самовпевненим і безтурботним; а зі страхом і трепетом, як тому, хто спускається у глибочінь бездонної криниці, повної всіляких звірів, вступати на управління митрополією... або на яке-небудь інше начальство, єпископство».

Преподобний Симеон, показуючи велич священнослужіння, говорить: «Якщо ти побачив Христа, якщо ти одержав Духа... ти дізнався, що це велично і страшно й вище за будь-яку славу... служити з чистою совістю серця Пресвятій і Всехвальній Трійці».

Безодня між високим ученням про єпископське достоїнство та вадами грішних людей не є чимсь новим у житті Церкви. За всіх часів були й існують донині «гідність єпископства» та «порочність єпископів», «святість християнства» і «гріховність християн». У нашому випадку особливо трагічним є те, що ми, усвідомлюючи високу гідність архієрейського служіння, часто зі спокійною совістю приймаємо його і водночас нічого не робимо для нашого духовного в ньому зростання. Той, хто поставлений на церковний свічник єпископства, має особливо дбати про оновлення своєї моралі, якщо він хоче служити Церкві Христовій і сповіщати Божественну істину світові. I це справді дуже важливо, бо серед кліру й мирян можуть виникати різні спокуси через те, що єпископ дбає лише про свій земний добробут, зовсім не віддаючи себе служінню Церкві Христовій і народові.

Для успіху в архіпастирській діяльності необхідно давати добрий приклад власним благочестивим життям і самовідданим служінням. Здоров'я треба берегти як дар Божий і не марнувати його нерозважливо, проте, під виглядом піклування про здоров'я, не слід ухилятися від своїх архіпастирських обов'язків. Запорукою здоров'я є тверезе життя, поєднане з тілесною та духовною стриманістю. Тому завжди пам'ятай слова апостола Павла: «Єпископ повинен бути непорочним... тверезим, цнотливим, благоговійним, чесним, гостинним, здатним навчати» (1 Тим. 3, 2).

Промислом Божим тебе обрано на єпископське служіння в далекій Аргентині, де православні чекають на свого архіпастиря і з любов'ю приймуть тебе. Твоя паства, як і будь-яка інша, живе надією мати доброго архіпастиря, котрий наглядав би за нею «не примусово, а охоче й боговгодно, не для... користі, а щиро; і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові» (1 Пет. 5, 2-3).

Аргентина - не нове для тебе місце. Кілька років ти був ревним парафіяльним священиком в Буенос-Айресі - добрі відгуки про твоє пастирське служіння свідчать про це. Тепер тебе посилають туди в сані єпископа Патріаршим Екзархом Центральної та Південної Америки. Тож сприяй своїм архіпастирським служінням піднесенню серед дорученої тобі пастви духу любові й відданості Матері Церкві, зміцнюй братерські відносини з іншими православними Церквами. Це служитиме втіленню в життя євангельського завіту Спасителя про єдність усіх Його послідовників (Iн. 17, 21) і зміцненню миру й дружби між нашими народами.

Смиренно усвідомлюючи свою неміч, всю надію покладай не на власні сили, а на благодать Божу, яка «немічних лікує і вбогих наповнює». Не лінуйся і не забувай про необхідність духовного самовдосконалення, постійно вчись і накопичуй досвід архіпастирського служіння. Заступництво Божої Матері, на яке покладаєш надію, і молитовна допомога преподобного Iова Почаївського разом із твоїм новим небесним покровителем Лазарем Муромським нехай перебувають з тобою в усі дні твого архіпастирського служіння! На шляхах твоїх нехай надихає тебе усвідомлення того, що хіротонія твоя звершилася біля київських святинь, у колисці руського православ'я, в соборі Хрестителя Русі святого рівноапостольного великого князя Володимира. Полегшуватимуть твою архіпастирську працю молитви і братерські поради Преосвященних архіпастирів, які сьогодні брали участь у твоєму висвяченні.

А тепер, возлюблений брате, прийми цей жезл, нехай він буде підтримкою в твоїх трудах. Зійди на амвон і благослови народ Божий твоїм першим святительським благословенням!

Митрополит Київський і Галицький



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com