МИКОЛАЇВСЬКА єпархія | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

МИКОЛАЇВСЬКА єпархія



Початок другої половини XVIII століття у межах Запоріжжя був особливо сприятливим для розвитку релігійного життя. Iмператриця Катерина II видала повеління «пребывающим уже жителям запорожских земель дать жизнь порядочную и спокойную, а остальные запорожские обширные и безлюдные степи заселить христианским народом, к земскому хозяйству и к военной службе равно устремленным».

У новостворену Новоросійську губернію вливалися різні верстви поселенців, швидко зростала кількість слобод і зимівників. На території Миколаївщини розмістилася Бугогардівська паланка, яка на 1768 рік займала територію степів між лівим берегом Бугу й правим берегом Iнгульця - з одного боку, Дніпром і новосербським кордоном (Кіровоградська область) - з іншого. Центром паланки був острів Гард на річці Буг (біля нинішнього міста Південноукраїнська). У зв'язку із заснуванням нових міст і сіл, значним збільшенням населення краю зростала й кількість православних парафій і храмів.

Місто Миколаїв було засноване у 1789 році за наказом князя Потьомкіна Таврійського як головна військова база Чорноморського флоту для закріплення Росії на Чорному морі. Місто знаходилося в гирлі річки Iнгул і було оточене з одного боку Південним Бугом, з іншого - Дніпро-Бузьким лиманом. З ініціативи князя Потьомкіна і на честь перемоги російської армії над турками 6 грудня (за старим стилем) 1788 року місто назвали Миколаїв на честь святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських. За своїм адміністративно-територіальним розподілом із часів заснування місто Миколаїв належало до Новоросійської губернії.

Як віруюча людина, князь Потьомкін віддав розпорядження будувати храми. Перша дерев'яна церква, побудована в 1790 році й освячена в ім'я святителя Миколая, була діючою до середини ХIХ століття. У 1789 році за наказом князя Потьомкіна було закладено кам'яну церкву, а в 1790 році розпочалося її будівництво за рахунок міської скарбниці. Через чотири роки церкву побудували і в жовтні 1794 року освятили в ім'я святого мученика Григорія, просвітителя Вірменії. У 1798 році храм одержав статус Адміралтейського собору. Тут зберігалися прапори пошкоджених щогл, затоплених кораблів і героїчних кораблів Чорноморського флоту. Це був перший собор, побудований у місті.

У 1795 році після заснування Вознесенська була cтворена Вознесенська губернія, до складу якої ввійшли Вознесенськ, Херсонський та інші повіти. У 1796 році замість скасованої Вознесенської утворилася Херсонська губернія, тоді ж з'явилася Херсонська єпархія. Миколаїв входив до складу Херсонської губернії, але виділявся при цьому в окреме військове губернаторство.

Храми в місті зводилися в міру його забудови й розширення. До найбільш ранніх за часом будівництва належить собор Різдва Пресвятої Богородиці (1800 рік). При ньому працювали дві церковнопарафіяльні та одна недільна школи. На подвір'ї собору була побудована каплиця в ім'я святого благовірного князя Олександра Невського. Дзвіниця собору вважалася однією з найвищих і найкрасивіших у місті.

Миколаїв на початку ХIХ століття швидко розвивався. У 1825 році тут було вже шість церков. Окрім парафіяльних, будувалися домові храми при навчальних закладах і військових частинах. На сучасній території Миколаєва до революції 1917 року діяло 26 православних церков і 3 молитовні будинки.

У радянський період, з 1929 по 1961 рік, було закрито, а потім і знесено більшу частину храмів Миколаївської області. Руйнування тривало до середини 1980-х років. Першою жертвою атеїстичної влади став Адміралтейський собор. 1929 року його будівля й майно були передані Миколаївському історико-археологічному музею, 1930 року - розібрали дзвіницю, дзвони здали в рудметалоторг. До Великої Вітчизняної війни тут розташовувався музей революції, а в роки війни собор розграбували і зруйнували.

Собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці закрили в 1936 році. З 1937-го тут розмістився гарнізонний Будинок офіцерів. У 1991-му храм намагалися захопити прихильники УАПЦ, проте віруючим на чолі з єпископом Кіровоградським і Миколаївським Василієм (Васильцевим) вдалося відстояти й повернути його у власність УПЦ. У 1993 році храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці став кафедральним собором Миколаївської єпархії.

1948 року утворилася Кіровоградсько-Миколаївська єпархія в нових адміністративно-територіальних кордонах. До її складу увійшов Миколаїв і частина нинішньої області. Правлячі архієреї мали титул «Кіровоградський і Миколаївський». Первомайський, Врадіївський і Доманівський райони залишилися в Одеській області, Снігурівський і частина Жовтневого району - у Херсонській. До кінця 1950-х років вони належали до Херсонсько-Одеської єпархії.

У червні 1992 року, згідно з рішенням Священного Синоду УПЦ, Кіровоградсько-Миколаївська єпархія була розділена на дві: Кіровоградську та Миколаївську.

Після утворення єпархії з адміністративним центром у Миколаєві в області більш активно почало відроджуватися церковне життя. Кількість парафій зросла з 89 (на 31.12.1992) до 271 (на 31.12.2006). Релігійні громади отримали у власність усі раніше відібрані храмові споруди, розпочалося будівництво нових церков і реконструкція тих, що були передані місцевою владою під молитовні будинки.

Офіційний друкований орган єпархії - газета «Голос Православия» - виходить раз на місяць накладом 7000 екземплярів.

До 25 серпня 1992 року єпархією тимчасово керував єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій (Васильцев, †1998).

25 серпня 1992 року на Миколаївську кафедру призначено преосвященного єпископа Варфоломія (Ващука, нині - архієпископ Рівненський і Острозький).

23 червня 1993 року правлячим архієреєм Миколаївської єпархії став єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський Питирим (Старинський). 23 листопада 2000 року Предстоятелем УПЦ, Блаженнішим Митрополитом Володимиром він був возведений у сан архієпископа.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква