УКР РУС ENG 
   

КІРОВОГРАДСЬКА єпархія



Основою міста Єлизаветград (нині Кіровоград) стала фортеця святої Єлисавети, яка була закладена 18 червня 1754 року за указом імператриці Єлизавети Петрівни від 11 січня 1752 року. Фортеця призначалася для захисту так званої Нової Сербії від набігів кримських татар.

Від початку свого існування й до 1756 року Єлизаветград належав до кафедри київських митрополитів, як і вся Сербія. Синодальною постановою 26 червня 1756 року Нова Сербія та парафії фортеці святої Єлисавети з прилеглими козацькими слободами були приєднані до Переяславської єпархії. 27 серпня 1757 року до неї ж увійшли дві протопопії Київської єпархії - Крилівська й Новомиргородська. У фортеці була утворена протопопія Єлизаветградська на чолі з протоієреєм Iоанном Орловським. 1764 року в цих трьох округах було 57 храмів. У 1775 році кількість церков зросла до 81, окрім того, існувало 7 каплиць у Молдавському гусарському полку.

У 1775-1778 роках відбулося відкриття й формування нової єпархії на півдні Росії - Словенської і Херсонської, архієрей якої спочатку оселився в Полтаві. Першим правлячим владикою був архієпископ Євгеній Булгаріс. 28 листопада 1786 року Словенська єпархія була перейменована на Катеринославську, духовне правління якої знаходилося в Єлизаветграді.

27 січня 1795 року було створено Вознесенську губернію, до складу якої входили 12 повітів, у тому числі Єлизаветградський. Але через рік губернію було розформовано й замість неї утворено Херсонську єпархію з місцеперебуванням єпархіального архієрея в Одесі.

Архієпископ Херсоно-Одеський Платон (Городецький, 1877-1882 рр.) попросив дозволу на відкриття в єпархії другого вікаріатства. Перше вікаріатство відкрив причислений нині до лику святих архієпископ Iнокентій (Борисов) у 1853 році. Єпископи другого вікаріатства йменувалися Єлизаветградськими з місцеперебуванням в Одеському Свято-Успенському чоловічому монастирі на Великому фонтані. У коло їхніх обов'язків входило бути настоятелями в обителі й відати справами Одеського духовного училища.

26 січня 1880 року було відкрито вікаріат. Першим єпископом Єлизаветградським став Преосвященний Неофіт (Неводчиков), кандидат богослов'я, автор численних статей у православній періодиці, який багато років працював на посаді інспектора та видавав «Одеський недільний листок».

Через три з половиною роки його змінив єпископ Мемнон (Вишневський). Скромний владика заслужив повагу своєю любов'ю до частих церковних служб. Коли в 1891 році постало питання про призначення єпископом Єлизаветградським Преосвященного Акакія (Заклінського), владика Мемнон залишився при єпархії, але пішов на підвищення - його перевели в Херсон першим вікарієм із титулом «Новомиргородський».

Його наступник Акакій відомий своїми літературними працями, що регулярно друкувалися в «Єпархіальних відомостях» у Херсоні, Воронежі й Томську. Він три роки поспіль був ігуменом, а згодом відбув на самостійну Олонецьку кафедру.

Наступний настоятель Iоанн (Кратиров), який прибув із Херсонської єпархії, де був єпископом Сумським, уже через рік, 23 серпня 1895 року, виїхав з Одеси в столицю на посаду єпископа Нарвського.

На посаду єпископа Єлизаветградського найвищим велінням від 25 серпня 1895 року був призначений старший член Петербурзького духовного цензурного комітету архімандрит Тихон (Морошкін), який протягом восьми років управляв Успенським монастирем. Він здобув повагу за добре ставлення до братії та парафіян.

Наступним єпископом був преосвященний Хрисанф (Щетковський) (†906). Його наступником став ректор духовної семінарії архімандрит Анатолій (Каменський). У 1914 році єпископ Анатолій одержав призначення на Томську кафедру, а на місце вікарія був переведений єпископ Прокопій (Титов), нині причислений до лику святих.

У зв'язку з початком Першої світової війни літопис історії на цьому році припиняється. Відомо, що в 1917 році єпископом Єлизаветградським став Павло (Колосов). З усних переказів відомо, що до 1920 року вікарієм Одеської єпархії єпископом Єлизаветградським був Преосвященний Олексій (Боженов).

У 1922 році (з усних джерел) єпископом став Антоній (Панкеєв), у 1923 році кафедру очолив єпископ Онуфрій (Гагалюк), нині причислений до лику святих. Лише три дні він був на чолі пастви, як несподівано його заарештували й відправили на заслання. Три роки він підтримував духовний зв'язок і листування зі своєю паствою. У 1927 році на Єлизаветградську кафедру був призначений архієпископ Кирил (Квашенко).

Наступний виток історії відновлення єпархії починається з 1942 року. У 1944 році за єпископа Сергія (Ларіна) було відроджено Свято-Успенський чоловічий монастир, духовний зв'язок з яким утвердився в дореволюційні часи.

У січні 1947 року в межах Кіровоградської області була утворена Кіровоградська єпархія. Першим її єпископом указом Святійшого Патріарха Алексія та Священного Синоду був призначений Преосвященний Михаїл (Мельник). Він мав титул «єпископ Кіровоградський і Чигиринський».

У січні 1948 року була утворена Кіровоградська єпархія в нових територіально-адміністративних межах. До її складу увійшла Миколаївська область, а єпископи мали титул «Кіровоградський і Миколаївський». Першим єпископом Кіровоградським і Миколаївським став Преосвященний Феодосій (Ковернинський), переведений на Кіровоградську кафедру з Чернівецької єпархії. Його управління було плідним і успішним.

Указом Святійшого Патріарха та Священного Синоду від 21 жовтня 1949 року на Кіровоградську й Миколаївську кафедру був призначений Преосвященний Євстратій (Подільський), хіротонісував якого в Києві Святійший Патріарх Московський і всієї Русі Алексій.

Указом Святійшого Патріарха Алексія та Священного Синоду від 21 грудня 1951 року єпископи Сумський Iларіон і Кіровоградський Євстратій були переміщені, посівши місце один одного. Діяльність єпископа Iларіона в Кіровоградській єпархії була короткочасною. 16 листопада 1953 року Святійший Патріарх Алексій і Священний Синод призначили єпископом Кіровоградським і Миколаївським намісника Почаївської Лаври архімандрита Iнокентія (Леоферова), який прослужив 5 років.

9 грудня 1958 року на кафедру був призначений митрополит Нестор (Анісімов), який управляв до листопада 1962 року. Після смерті митрополита на місце єпископа Кіровоградського був переміщений єпископ Чернігівський Iгнатій (Демченко).

З 25 травня 1965 року до травня 1977 на чолі Кіровоградсько-Миколаївської єпархії став архієпископ Боголеп (Анцух), який опікував довірену йому паству протягом 12 років. За цей час владика здобув собі любов і повагу духовенства й віруючих. Через важку недугу архієпископ Боголеп пішов на спочинок. 16 травня 1978 року він відійшов до Господа.

З 25 жовтня 1977 року по 1 жовтня 1989 року Кіровоградсько-Миколаївську єпархію очолював єпископ Севастіан (Пилипчук). У скрутний час, будучи намісником, архімандрит Севастіан захистив святу обитель Божої Матері - Почаївську Лавру: не допустив, щоб монастир було віддано ворогам православ'я. Під керівництвом Преосвященного Севастіана був відреставрований Кіровоградський кафедральний собор в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці та багато інших храмів єпархії. Владика також мав дар зцілювати хворих. 3 лютого 1992 року, будучи на спокої в Умані Черкаської області, після нетривалої хвороби, на 78-му році життя єпископ Севастіан мирно відійшов до Господа.

З 1 жовтня 1989 року Кіровоградську кафедру очолював архієпископ Василій (Васильцев). Відповідно до рішення Священного Синоду від 29 червня 1992 року, Кіровоградсько-Миколаївська єпархія була розділена на дві: Кіровоградсько-Новомиргородську й Миколаївсько-Вознесенську. Миколаївсько-Вознесенською єпархією до 25 серпня 1992 року управляв єпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій. Відповідно до постанови Священного Синоду від 27 грудня 1994 року під головуванням Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Василій був титулований «Кіровоградський і Олександрійський». Преставився владика Василій 28 листопада 1998 року.

З 1998 року й донині Кіровоградську єпархію очолює єпископ Пантелеімон (Романовський).

Адміністративно єпархія сьогодні поділена на 14 благочинних округів, налічує 197 парафій і один жіночий монастир у селі Диківка Знам'янського району.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com