УКР РУС ENG 
   

Постанови Помісного Собору Руської Православної Церкви



19. Оцінюючи взаємовідносини Руської Православної Церкви з Римсько-Католицькою Церквою, Помісний Собор змушений з прикрістю констатувати, що вони серйозно ускладнені уніатською проблемою, яка хворобливо загострилася нині на Заході України. Беззаконня, яке чинять уніати, становить перепону для розвитку братерських відносин між Вселенським Православ'ям та Римсько-Католицькою Церквою, підриває надію на успішне продовження православно-католицького діалогу.

Помісний Собор визнає права уніатських общин на легальне існування, але вважає недопустимим насилля над православними кліриками і мирянами, захоплення православних храмів та інші подібні дії, чужі християнському духові, які здійснюють окремі уніатські угрупування та нецерковні сили, що стоять за ними. Собор висловлює протест проти неконституційних дій місцевих властей Західної України, які дискримінують громадян православного віросповідання, втручаються у внутрішньоцерковні справи та посягають на законні права Православної Церкви.

Засуджуючи прояви насилля сталінського режиму стосовно греко-католиків та будь-яке втручання світської влади у внутрішньоцерковні справи, Помісний Собор вважає недопустимим повернення до подібних же методів нині щодо православних. Історія показала, що через державне втручання, насилля, зневажання законних прав віруючих, як православних, так і уніатів, неможливо вирішити складну проблему відносин між цими двома общинами.

20. Помісний Собор висловлює жаль з того приводу, що шлях, який вже намітився до нормалізації відносин між православними та католиками східного обряду в Галичині, до врегулювання становища уніатських общин через роботу Чотиристоронньої Комісії з представників Московського Патріархату, Святішого Престолу, Української Православної Церкви та католиків східного обряду був перекритий односторонніми діями уніатської сторони, яка взяла на себе відповідальність за припинення переговорів та відмову від рішень, вироблених комісією за згодою представників Уніатської Церкви. Після цього посилилися агресивні дії уніатських угрупувань по захвату православних храмів. Помісний Собор заявляє, що шлях, обраний уніатськими представниками, веде до обтяження ситуації, до загострення міжрелігійної ворожнечі в Галичині. Собор закликає Святіший Престол вплинути на українських католиків східного обряду, які перебувають в його юрисдикції, з тим, щоб робота Чотиристоронньої Комісії була відновлена. Цілком очевидно, що тільки церковними засобами через щирий діалог можна зцілити цей небезпечний міжконфесійний конфлікт.

21. З великою скорботою Собор обговорив дії українських розкольників-автокефалістів, які порушили церковний мир на Західній Україні.

Як відомо, Священний Синод Руської Православної Церкви 13 листопада 1989 року своєю постановою за вчинення церковного розколу у Львівській єпархії позбавив заштатного єпископа Іоанна (Боднарчука) священного сану та чернецтва.

Проте, незважаючи на церковні заборони, колишній єпископ Іоанн продовжував свою антиканонічну діяльність, спрямовану на відрив православної пастви на Україні від Матері-Церкви. З грубим порушенням існуючих канонів практично одноосібне ним були „висвячені" нові „єпископи". Останні дії розкольників, здійснені з метою надати розколу видимість значної церковної організації, тільки поглибили розділення, а разом з ним і ізоляцію розколу від Вселенського Православ'я.

Справедливе прагнення до самоуправління Православної Церкви на Україні замість того, щоб здійснюватися в рамках церковних канонів та із збереженням церковної єдності, пішло хибним шляхом розділення з усіма випливаючими з цього згубними наслідками.

Наша багатонаціональна Церква благословляє національно-культурне відродження народів, які входять до неї, але вона проти шовінізму, сепаратизму та національного розбрату. У відповідь на законні сподівання православних на Україні, українські єпархії були об'єднані в самоврядовану Українську Православну Церкву. Ця Церква, маючи широку самостійність, зберігає законний канонічний зв'язок як з Московським Патріархатом, так і з усіма іншими Помісними Православними Церквами. Утворення незалежної Української Православної Церкви відкриває можливість уникати розколу та ізоляції від Вселенського Православ'я, здійснювати подальше вдосконалення своєї самостійності, не погрішаючи при цьому проти священних канонів та зберігаючи любов і мир між чадами церковними.

Собор визнає справою виключної важливості зцілення безладдя, що виникло серед православних на Західній Україні. Ми закликаємо всіх чад церковних, які ухилилися в розкол, усвідомити, що вони стали на шлях, який веде до руйнування благочестя українського народу, до загибелі своїх душ та душ багатьох, ми закликаємо до покаяння та відбудови церковного миру.

22. Собор доручає Священному Синодові створити спеціальну Комісію по Західній Україні для практичного здійснення загальноцерковних заходів, спрямованих на якнайшвидше подолання конфлікту між православними та уніатами і церковного розколу.

Джерело: «Православний вісник», 1990, №10, жовтень - С. 26-27.


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com