Свято-Георгіївський Городницький ставропігійний монастир | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Свято-Георгіївський Городницький ставропігійний монастир



Історія

Обитель знаходиться на підвищеному березі ріки Случ1. За переказом, попередником села Городниці було велике місто, яке колись повністю зруйнували вороги, після чого це місце почали називати Город-Ниц, тобто «Города немає»2. Розповідають також, що разом із містом загинув і розташований у ньому чоловічий монастир св. вмч. Георгія Переможця3. У писемних джерелах Городниця згадується з XVII ст.4 У 1744 р. тут збудували дерев`яну церкву св. Георгія5. 1891 р. при ній відкрилася жіноча чернецька громада. На початку ХХ ст. поруч із дерев`яним храмом звели мурований собор св. Георгія, внаслідок чого стара церква отримала нову назву – на честь прп. Симеона Стовпника. 1914 р. чернецьку громаду перетворили на чоловічу. 1923 р. обитель закрили, у 1930-х рр. було знищено храм прп. Симеона. З 1945 р. собор діяв як парафія. З 1979 р. при ньому неофіційно (в умовах державного атеїстичного режиму) влаштовується монастир, що складався з чоловічої та жіночої громад. Наприкінці 1980-х рр. на місці церкви прп. Симеона споруджується одноіменна мурована каплиця-вівтар для богослужінь на великі свята у телу пору року6. 1994 р. монастир отримав ставропігію Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви7. У 1996-1997 рр. в одному з корпусів обителі створено теплий храм на честь ікони Божої Матері «Утамуй мої печалі»8.
 
Святині
 
Чудотворна ікона Божої Матері «Утамуй мої печалі»,
часточки мощей св. вмч. Георгія Переможця,
св. вмц. Варвари, свв. Києво-Печерських9.

ПРИМІТКИ

1Святині нашої землі. Храми та монастирі України очима православних тележурналістів. Українська Православна Церква, Київська Митрополія, 2006, с. 50-51.
2Каховський Ю., Лев С., Павлов О., Шведов Б. Житомирщина: довідник-путівник. Видання 2-е, виправлене і доповнене. Київ, 1974, с. 104.
3Повідомлення намісника обителі єпископа Олександра (Нестерчука).
4«Местечко Городница, под именем местечка, упоминается в акте от 1685 года 8 ноября, в свидетельстве, выданном соседями дворянину Александру Вержбовскому о том, что в его отсутствие казацкий полковник Макуха, вместе с полком своим, опустошал имение его м. Городницу… По местному преданию, Городница была некогда большим городом, опустошенным и сожженным каким-то казаком, который пришел сюда из-за Случи» (Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 1. Почаев, 1888, с. 171).
5Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 1. Почаев, 1888, с. 171; 900-летие Православия на Волыни. Житомир, 1892, ч. 2, с. 376.
6Повідомлення намісника обителі єпископа Олександра (Нестерчука). У дореволюційній літературі будівництво мурованого собору св. Георгія віднесене до 1912 р. (Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. Житомир, 1914, с. 250), проте 2003 р. відбулося святкування 100-річчя цього храму (Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 21 (червень 2003), с. 21-22).
7Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви.
8-9Повідомлення намісника обителі єпископа Олександра (Нестерчука).









Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква