Свято-Анастасіївський жіночий монастир | Українська Православна Церква
 
  УКР РУС ENG 
   

Свято-Анастасіївський жіночий монастир



Історія

Монастир відкрито за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 30 березня 1999 р.1 Обитель розташовано на територии колишнього туберкульозного санаторію2. Першою настоятелькою монастиря була схимонахиня Рафаїла (Чернецька, †2005)3. З дитинства прикута до інвалідного візку, вона присвятила себе молитвам та прийняла чернецтво. Духовні сестри матушки, що доглядали за нею, утворили чернецьку громаду, якій згодом було передано закритий санаторій. У нову обитель, до матушки Рафаїли, яка мала особливий дар молитви, за духовною підтримкою та порадою приїжджали здалеку. Зусиллями сестер монастиря будівлі колишнього санаторію набувають рис церковної архітектури, зводяться нові споруди4. В одному з старих корпусів влаштовано храм5 прп. Сергія Радонезького6, на території споруджено і 26 червня 2002 р. освячено дзвіницю7, 1 серпня 2002 р. закладено собор8 св. прпмц. Анастасії Римлянині, покровительки міста Житомира, з нижнім приділом прп. Серафима Саровського9.
 
Святині
 
Ікона св. прпмц. Анастасії Римлянині з часточкою мощей10,
ковчег з часточками мощей святих11.
 
Часточку мощей св. Анастасії привезено зі Святої Гори Афон і передано духовенству Житомирської єпархії у 2003 р.12 Особливе шанування у Житомирі св. Анастасії Римлянині має свою історію. У 1860-х рр. чесну главу св. Анастасії передав у Росію патріарх Антіохійський Ієрофей. Пізніше цю святиню зберігав архієпископ Модест (Стрельбицький). Вступивши 1889 р. в управління Волинською єпархією, він привіз із собою главу св. Анастасії з Росії до Житомира і перед кончиною (†1902) заповів святиню житомирському кафедральному Преображенському собору, у крипті під яким наступник владики Модеста архієпископ Антоній (Храповицький, майбутній митрополит Київський) спеціально влаштував 1902-1903 рр. нижній Свято-Анастасіївський приділ13. У радянську добу глава св. Анастасії зникла з храму.

 
ПРИМІТКИ

1 Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви.
2 Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 12 (вереснь 2002), с. 35.
3 Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 53 (лютий 2006), с. 40.
4 Дятлов В. Монастыри Украинской Православной Церкви. Волынь. Подолия. Галиция. Буковина. Закарпатье. Энциклопедический справочник. Киев, Киевская Митрополия Украинской Православной Церкви, 2007, с. 56.
5 Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 12, с. 35.
6 Дятлов В. Вказ. тв., с. 56.
7 Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 11 (серпень 2002), с. 28.
8 Вісник прес-служби УПЦ. Випуск 12, с. 35.
9 Дятлов В. Вказ. тв., с. 56.
10 Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви.
11 Дятлов В. Вказ. тв., с. 56.
12 Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви.
13 Наводячи ці відомості, М. Костриця і Г. Мокрицький вживають вираз «мощі Св. Анастасії» (Костриця М., Мокрицький Г. Преображенський кафедральний собор у Житомирі. Київ, 2004, с. 101-103, 104). Але, уточнюючи, це була чесна глава св. Анастасії (Архів канцелярії Київської Митрополії Української Православної Церкви).










Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква