Єлецька-Чернігівська ікона Божої Матері з’явилася в 1060 році на ялині (звідси і назва "Єлецька") поблизу Чернігова, за Чернігівського князя Святослава Ярославича, який спорудив на місці з’явлення святині православний храм. Тоді ж, - або, за іншими даними, невдовзі по тому, - при цьому храмі був заснований і монастир. Вважається, що під час перебування у Чернігові в 1069-1072 роках, новостворювану обитель вшанував своїми відвідинами преподобний Антоній Печерський - засновник Києво-Печерської Лаври. 1239 року монастир спалили монголи. Новий розквіт обителі мав місце у XVI ст., проте на зламі цього й наступного століть святе місце знов постраждало від військових дій. Під час трагічних подій, що трапилися із монастирем, з обителі зник оригінал чудотворної Єлецької ікони. Коли монастир відроджувався у другій половині XVII ст. зусиллями архімандрита Іоанникія Галятовського, - видатного церковного письменника свого часу, - під керівництвом архієпископа Чернігівського Лазаря Барановича, чернецька братія знову отримала чудотворну святиню: 1676 року мирянин Костянтин Мезопета подарував монастирю список Єлецької ікони, який придбав на чернігівському ярмарку у двох братів-росіян і який  після того прославився благодаттю чудес (по молитвах перед образом відбулося чимало зцілень). Деякі з чудес о. Іоанникій описав у своїй книзі "Скарбниця", надрукованій у Новгороді-Сіверському того ж 1676 року.
Святкування на честь Єлецької-Чернігівської ікони Божої Матері відбувається  5 / 18 лютого.