У неділю, 7 червня, Предстоятель Української Православної Церкви відвідав Свято-Покровський Голосіівський чоловічий монастир столиці, де звершив освячення хрестів для монастирських будівель, що відновлюються.

Його Блаженству співслужили: ректор Київських Духовних шкіл архієпископ Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр, а також насельники обителі у священному сані.

По завершенні богослужіння Архіпастир поздоровив присутніх із святом Пресвятої Трійці та звернувся зі словами настанови.

«Христос Своєю Кров’ю освятив хрест і він із знаряддя страти став знаряддям спасіння. Тому невипадково хрест увінчує усі храми Божі, щоб були видно, що це місце, де щоденно звершується Безкровна Жертва і щоденний викуп нас від гріха, прокляття та смерті. Нехай же ці святі хрести, які ми сьогодні разом освятили будуть нашою зброєю, нашим спасінням, нашим знаменням, яким ми будемо черпати силу і джерело натхнення», - сказав Митрополит Володимир.

Загалом було освячено дванадцять хрестів, які після богослужіння були встановлені на банях дзвіниці, головних воріт та трапезної обителі.

Насамкінець Блаженніший Владика ознайомився із монастирським господарством та станом будівельних робіт. Також Первосвятитель завітав до головного храму обителі на честь ікони Божої Матері «Живоносне Джерело», де вклонився чесним мощам преподобного Олексія Голосіївського. Окрім цього, Владика Митрополит помолився за спокій душ особливо шанованої тут монахині Аліпії (Авдєєвої), котра на цьому місці несла свій чернечий подвиг, а також усіх похованих на монастирському кладовищі.

Голосіївська Пустинь заснована на землі, придбаній молдавським воєводою Петру Мовиле (згодом Митрополит Київський Петро Могила). У 1631 році тоді ще архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила збудував у цьому монастирському володінні церкву на честь святого великомученика Іоанна Сочавського, який походив з рідної йому Молдавії, а також дім для себе, розбив сад та заклав монастир (зараз більшість цієї території входить до складу ботанічного саду Національного аграрного університету, а на меншій - відновлюється  монастирське господарство).

У 1852 році пустинь названо Свято-Покровською, а її старовинний дерев’яний храм святого Іоанна Сочавського перейменовано на церкву Ікони Пресвятої Богородиці "Живоносне Джерело".

У 1926 році монастир було закрито  і його територія використовувалася для інших цілей. Зрештою, до кінця ХХ століття з монастирських будівель "дожив" лише літній будинок київських митрополитів.

З кінця 70-х років обитель приходить в повне запустіння. На початку  90-х років частину монастирських земель повернули церкві (зараз його територія майже дорівнює дореволюційній) і в 1993 році  тут був відкритий скит Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, а 1996 року – з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви був відкритий самостійний  Свято-Покровський чоловічий монастир.

Максим Сидоренко
фото Максима Брусники