УКР РУС ENG 
   

Бути справжнім християнином



(Неділя 16-та після П’ятдесятниці)

Усе, що ми маємо в житті, - це дар Божий, талант. Але, мабуть, найбільший дар, яким володіємо ми, вірую­чі люди, - це наша Богом дарована християнська віра. І ті, хто має цей талант, зобов'язані примножувати його для слави Божої та спасіння.

Ми носимо звання християн. Це звання дає особливі, надзвичайні можливості й переваги. Християнин - член Святої Церкви. Йому відкрито доступ до її священнодій і таїнств. Християни завжди перебувають під покровом сильних і благодатних молитов Церкви. Християни - ді­ти Бога Отця, члени Бога Сина, храми Бога Духа Свято­го. Всі дари Божественної благодаті, «все потрібне для життя і благочестя» (2 Пет. 1, 3) готове вилитися на нас. Нам обіцяно на Небі вічне блаженство в найтіснішому єднанні з Богом. Маючи настільки високі права й перева­ги, ми повинні пам'ятати про ту величезну відповідаль­ність, що накладає на нас звання християнина. Ми зобов'язані бути християнами не тільки за йменням, але й по суті. Це звання кожен повинен виправдати своїм життям, щоб у визначений час дати відповідь Подателю всіх благ - Богові.

Бути християнином у житті дуже відповідально й важко. Бути справжнім християнином - це значить насамперед розпинати себе разом із Христом усе своє життя в справах, словах і думках. Ми не можемо сказати, що нині немає гідних і праведних християн. Багато лю­дей достойно і доброчесно йдуть своїм християнським

шляхом і свято несуть життєвий хрест. Якби не бу­ло нині справжніх християн, не міг би існува­ти світ. Благодать Божа має величезну силу, і її дія не припиняється серед вірних рабів Божих, які свідчать світові про Бога та євангельську правду. Але є такі християни, які тільки називаються так або вважають християнством дотримання деяких обрядів, не піклую­ться про чистоту своєї душі й легко піддаються гріхов­ним звичкам.

Є чимало таких християн, які, помічаючи в собі деякі добрі природні властивості, наприклад, м'якість серця, простоту, працьовитість і т. д., обманюють самих себе, не думають про свій внутрішній стан, не борються зі своїми гріховними помислами і бажаннями. Під час земного життя Спасителя фарисеї дуже ревно виконували зовнішні вимоги Закону Божого, даного через Мойсея, проте Господь називав їх гробами розмальованими, пов­ними всередині різної нечистоти (Мф. 23, 27). Часто й ми стаємо схожими на ці поваплені гроби та заслуговує­мо на осуд.

Щоб бути справжнім християнином, потрібен життє­вий труд і подвиг, необхідно постійно зазирати у влас­ну душу і серце, мати постійний самоконтроль. «Я співрозп'явся Христові, й уже не я живу, а живе у мені Христос», - говорив про себе святий апостол Павло (Гал. 2, 19-20). Тобто разом з Христом розп'явся, по­мер для гріха, викоренив у собі все нечисте й гріховне. Тепер не я живу, але живе в мені Христос - тепер я мис­лю, відчуваю, бажаю і дію не інакше, як за прикладом Христа, Його вченням та допомогою Його благодаті. Співрозп'ястися Христу - це значить досягти свободи повної і досконалої, коли над нами не буде панувати ні диявол, ні наша власна зла воля.

Щоб бути гідними звання християнина, ми повинні, як апостол Павло, вмирати для всього гріховного й жити для всього святого. Все потрібно робити не інакше, як з любов'ю до Господа. Знак любові має бути на всіх справах наших. «І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені з того ніякої користі» (1 Кор. 13, 3).

Будемо молитися, трудитися, вірити, сподіватися і найголовніше - любити. Будемо примножувати Богом дані таланти, щоб, коли прийде Господь і вимагатиме звіту, ми могли сказати: «Господарю! П'ять талантів ти дав мені; ось ще п'ять талантів я придбав на них» (Мф. 25, 20), і почути: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в ра­дість господаря твого» (Мф. 25, 21).



 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com