УКР РУС ENG 
   

Преподобний Сергій Радонезький, чудотворець



Преподобний Сергій Радонезький, до чернечого постригу — Варфоломій, є воістину одним із найвидатніших подвижників благочестя, яких Православна Церква сьогодні знає та молитовно вшановує. Шість століть тому він ніс свій земний подвиг, якому ми не перестаємо дивуватися й нині.

Народився преподобний Сергій Радонезький поблизу Ростова Великого у боярській родині. Збіднівши, його батьки Кирило та Марта, разом із трьома своїми синами Стефаном, Варфоломієм і Петром переселилися у Радоніж.

Після праведної кончини батьків, які перед смертю прийняли чернечий постриг, Варфоломій пішов до Хотьківського Покровського монастиря. У той час там жив, прийнявши чернецтво після смерті дружини, його старший брат Стефан. Разом вони пішли шукати пустинного усамітненого життя. У глухому лісі, на пагорбі Маковець, де нині стоїть Троїце-Сергієва Лавра, вони побудували дерев’яну церкву, яку було освячено в ім’я Пресвятої Трійці. Особливим шануванням і розумінням глибин тайни Пресвятої Трійці прославився преподобний Сергій.

Незабаром Стефан покинув це місце і переселився до Московського Богоявленського монастиря. А Варфоломій прийняв постриг і залишився на самоті. Згодом, дізнавшись про його подвиги, до Варфоломія почали приходити інші ченці і будувати поряд свої келії. З часом вони переконали Сергія прийняти над ними ігуменство, і тому преподобного було висвячено у священний сан. У своєму монастирі він заборонив приймати милостиню, і встановив правило, за яким ченці мали жити від своїх трудів, у чому сам подавав приклад.

Добра слава про Сергієву обитель приводила до нього щоразу більше богомольців і бажаючих прийняти ангельський образ. Поблизу монастиря згодом виріс посад, тобто поселення, яке все більше й більше розросталося. Дізнавшись про великого подвижника, Царгородський патріарх Філофей з особливим посольством надіслав йому хрест, параман і грамоту, в якій відзначав його доброчинне життя та рекомендував у монастирі запровадити суровий, за зразком монастирів сходу, спільножительний устав.
 
Великим авторитетом користувався преподобний у митрополита Алексія, який хотів бачити його своїм наступником на митрополичій кафедрі, проте преподобний, виявляючи смирення, відмовився. За словами сучасників, Сергій «тихими і лагідними словами» впливав на загрубілі й жорстокі серця. Він дуже часто примиряв князів, які ворогували між собою. Дякуючи його благословенню, молитвам і духовній підтримці руські воїни під проводом Димитрія Донського перемогли в Куликовській битві, поклавши початок завершенню ганебної епохи Золотоординської навали.

Премудрий Єпифаній, який описав життя преподобного Сергія, говорив: «Преподобний ігумен, отець наш Сергій, старець дивний, доброчинством усяким прикрашений, привітний, миролюбивий, завжди втішить і привітає, обігріє і нагодує подорожнього. Більше ж за все стяжав він смирення, любов нелицемірну, і мав любляче серце».

З житія преподобного, в якому описувалися події очевидні, ми дізнаємося про вогонь, який під час служіння преподобним Літургії входив у Чашу зі Святими Дарами Тіла і Крові Христових. Із житія ми дізнаємося і про Ангела, який співслужив святому, і про явлення йому Пресвятої Богородиці з двома апостолами, і про чудеса, які ще за життя своєю молитвою творив преподобний авва Сергій.

Церква іменує його великим подвижником, і не дарма. Він великий своїм істинно християнським терпінням. Він терпів самоту в дикій хащі лісу. Він терпів, коли в скрутні року голодував із своєю братією. Він терпів норовливих. Терпів він протягом усього свого подвижницького життя до кінця своїх днів. Своїм терпінням він вказує і нам на істинний шлях: у терпінні, через молитву, покаяння, добрі справи та любов до ближнього стяжати мир душі, необхідний, щоб вона стала вмістилищем Святого Духа, Який преображає людину і приводить до Царства Небесного. Амінь.
 








Коментувати

Содержимое этого поля хранится скрыто и не будет показываться публично.
 


   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com