УКР РУС ENG 
   

Про антипопуляризацію УПЦ КП



Архімандрит Олександр (Драбинко):

«Декларація УПЦ КП підтверджує богословську неспроможність розкольницької церкви»

Місяць тому архієрейський собор так званого Київського патріархату прийняв «Історико-канонічну декларацію УПЦ КП», в якій обґрунтовуються основні положення розкольницької церкви з явною метою виправдання своїх дій. Коментує цей документ секретар Предстоятеля Української Православної Церкви архімандрит Олександр (Драбинко).

- Отець Олександр, Ви опрацювали багато матеріалів, пов'язаних з розколом у Православній Церкві в Україні, результатом чого стала книга «Чому розкольницькі угруповання в Україні називаються неканонічними». Яку оцінку Ви могли б дати декларації, прийнятій розкольниками місяць тому, про яку так багато говорять сьогодні?

- З точки зору церковної канонічної науки до декларації не можна ставитися як до фундаментального вичерпного документа, тому що вона розрахована на тих, хто не знає ані історії Церкви, ані її канонів. Філаретівці ж спираються на неї, як на збірник аксіом. Ця позиція навряд чи може витримати будь яку критику.

- Архієрейський собор УПЦ КП постановив розповсюдити цю декларацію серед православних віруючих, навіть перекласти документ російською мовою, офіційно надіслати Предстоятелям всіх Помісних Православних Церков і першим особам нашої країни. Чи можете Ви погодитися з тим, що «КП» розпочав новий етап своєї популяризації?

- З усією впевненістю можу назвати це антипопуляризацією. Декларація має багато суперечностей, плутанини і маніпуляцій церковним ученням. Вона зайвий раз підтверджує богословську некомпетентність розкольницької церкви.

- Як це можна показати на прикладі декларації?

- Для прикладу цитую: «Канони (церковні закони, або правила) є зовнішньою огорожею життя Церкви, а не змістом її віри та внутрішнього життя. Православна Церква живе і єднається в єдине тіло Христове не через канони, а вірою та дією благодаті Божої. Саме тому серед ознак єдності Церкви канони посідають останнє місце... Тому спроби представників Московського Патріархату оголосити канони і норми церковного права основою життя Церкви... близькі до фарисейського лжевчення».

По-перше, неприпустимим є протиставлення внутрішнього життя Церкви та канонів як зовнішньої огорожі. Одне не може існувати без іншого - вони пов'язані між собою. Образно кажучи, якщо розбити посуд, то з нього витече вода, і він буде непридатним для вжитку. Якщо «КП» говорить про канони як про зовнішню огорожу життя Церкви, то напевно розкольники теж визнають їхню важливість, тому що логічно виходить, що саме за цією огорожею залишаються ті, хто поза Церквою і позбавлений благодаті Божої.

- Отче, наскільки важливе правильне ставлення до церковних канонів і яким воно має бути?

- Можливо. Ми зберігаємо церковні канони як свого роду конституцію життя Церкви. Ця конституція не є самим життям, але дає вірний орієнтир, яким утримує від гріху розколу та робить неприпустимим відокремлення від Вселенського Православ'я. Називати ж дотримання канонів фарисейським лжевченням і нехтувати ними вкрай небезпечно, бо з часом це може призвести до відхилення від Істини. Так, автори декларації вже хибно процитували Святе Письмо: «Дух дихає, де хоче» (Ін. 3, 8), виправдовуючи свої антиканонічні вчинки. До речі, це один з прикладів маніпуляції текстами Святого Письма, що притаманна «харизматам»!

До того ж, взагалі не відомо, як ставляться представники «КП» до канонів. З одного боку, вони їх заперечують, а з іншого - самі ж посилаються на них. Так, пояснюючи, що таке Соборність і Автокефалія Церкви, вони все ж таки звертаються до 34-го Апостольського правила.

Цитую: «Ознаками помісного (автокефального) статусу Церкви є наявність у ній щонайменше трьох єпископів, які складають Архієрейський собор».

Згідно з 34-м Апостольським правилом, один із цих єпископів обирається іншими Главою, Предстоятелем Церкви. Але справа в тому, що такої кількості єпископів «філаретівська церква» не мала на початку свого створення, оскільки перші перерукоположення з УАПЦ Антонія Масендича та Володимира Романюка здійснювалися в домовій церкві Філаретом та колишнім намісником Почаївської Лаври Яковом (Панчуком), а отже, розмови по наявність трьох єпископів не відповідають дійсності. Це приклад того, як справи розкольників розходяться зі словами.

- А чи спираються автори декларації на конкретні історичні події, пов'язані зі створенням помісних або автокефальних Церков?

- Читаючи документ, я звернув увагу на таку цитату: «У жовтні 1921 року відбувся Всеукраїнський православний церковний Собор, на якому остаточно сформувалася Українська Автокефальна Православна Церква».

У зв'язку з цим виникає питання: якщо в декларації говориться про Українську Автокефальну Православну Церкву, що сформувалась у жовтні 1922 року (а ми знаємо, що це була самосвятська церква, коли священики висвячували собі єпископа), то про який канонічний устрій і ставлення до канонічного права такої сучасної псевдоцерковної структури, як «КП», може взагалі йтися?

Тогочасна церква іменується ними «Українською Православною», але при цьому замовчуються історичні деталі її утворення, а також говориться про її захист як ідеологічної структури!

У цьому ж розділі, коли йдеться про Івана Теодоровича (розкольницького ієрарха, який емігрував до Америки), є просто «дивовижна» фраза: «...з огляду на нетрадиційне посвячення ієрархії УАПЦ на соборі 1921 року Теодорович вирішив за краще прийняти традиційну посвяту»(?!).

Як можна говорити про традиційне чи нетрадиційне висвячення на єпископа, якщо в Православній Церкві існує лише один вид єпископської хіротонії. Який там був собор, якщо на ньому не було архієреїв, і що це за УАПЦ, де поставлені архієреї відійшли від норм канонічного права і втратили апостольську спадкоємність?

- Чи з'явилося у декларації щось нове у викладенні позицій УПЦ КП?

- Все, про що там написано, вже лунало протягом п'ятнадцяти років. Це просто воєдино зібрані попередні гасла й псевдо докази та аргументи, що нібито їх виправдовують. Навіть структуру декларації вони скопіювали з моєї книги про неканонічність розкольницьких угруповань в Україні. Що ж, за таких умов нам буде зручніше вести подальшу богословську полеміку з розкольниками.



   
orthodox.org.ua

Українська Православна Церква



Зворотний зв’язок: presschurch@gmail.com